Вантажний рухомий склад залізничного транспорту становить критичну інфраструктурну компоненту національної економіки, визначаючи пропускну спроможність логістичних ланцюгів і обсяги торгівельних операцій. Аналіз динаміки змін парку вагонів у 2014-2024 роках вказує на значні диспропорції у його складі. Докладніше – в колонці Володимира Богатира.
Обвинувальний акт у кримінальному процесі не є ані вироком, ані доказом вини, його єдина функція – процесуально окреслити межі обвинувачення. За вимогами ст. 291 КПК України він має містити виклад фактичних обставин, які підтверджуються належними доказами, що є у матеріалах справи. Але у практиці органів досудового розслідування утвердилася тенденція сприймати сам факт складання обвинувального акта як підтвердження доведеності вини. Такий підхід трансформує акт із процесуального документа в інструмент формування громадської думки та створює ризик підміни презумпції невинуватості припущеннями обвинувачення.
Трансформація українського партійного поля демонструє не стільки еволюцію політичної конкуренції, скільки еволюцію самої функцій держави, від пасивного реєстратора, що лише легітимізував партії, до активної регулятора політичного простору.
Правозастосовна практика демонструє загрозливу тенденцію до ретроспективної криміналізації господарських відносин, які протягом тривалого часу вважалися легітимними та здійснювалися у повній відповідності до регуляторних норм. В рамках цієї тенденції, правомірна діяльність суб’єктів господарювання перекваліфіковується на «створення видимості законності», де суб’єктивна інтерпретація слідства підміняє собою об’єктивні критерії складу злочину.
Як «посилення захисту» може зруйнувати конституційні гарантії
Переважна більшість реформаторських декларацій у кримінально-правовій сфері відкривається посиланням на презумпцію невинуватості та принцип змагальності. Водночас дані Державної судової адміністрації (ДСА) засвідчують, що максима in dubio pro reo в Україні переважно лишається декларативною, а не повсякденною судовою реальністю. З 2008 по 2024 рр. частка осіб, виправданих судами першої інстанції, коливалася поблизу одного відсотка і лиш інколи підіймалася вище цієї позначки. 
Адвокат Володимир Богатир у колонці «Української правди» критикує подекуди декларативне дотримання принципів «презумпції невинуватості» й змагальності в кримінальних процесах, констатуючи глибинну кризу вітчизняної судової системи.Захисник: Авторозподіл незаконно призначив суддю ВАКС Сікору для розгляду справи Дубневича, оскільки в той момент вона навчалась
Адвокат Володимир Богатир наголошує, що відповідно до закону суддю Вищого антиокрупційного суду Катерину Сікору не могли призначити суддею для розгляду так званої «газової справи» народного депутата Ярославав Дубневича. Про це він написав у своєму блозі, передають Українські Новини.
Адвокат зазначає, що за даними сайту «Судова влада», 6 березня 2025 року ЄСІТС визначила справу до одноособового розгляду у «газовій справі» Дубневича – суддю Катерину Сікору, яка у цей період, за даними Національної школи суддів України, проходила підготовку для підтримання кваліфікації (лист №09-05/637 від 18.03.2025) Адвокат додав, що авторозподіл справ має відбуватись за принципом випадковості, проте не абсолютно: імовірність визначення конкретного судді залежить від його поточного коефіцієнта навантаження. Суддя ж з меншим навантаженням має вищий шанс бути обраним для розгляду нової справи.
Згадане положення та засади містять вичерпний перелік підстав, коли справи не мають потрапити до судді. Зокрема, це період відпустки, відрядження, тимчасової непрацездатності, а також проходження навчання чи підвищення кваліфікації за наявності відповідного наказу. Якщо такі обставини є, система має автоматично виключати суддю зі списку.
«За правилами, система мала автоматично виключити її з розподілу. Але чомусь цього не сталося. До того, протокол демонструє дивну картину: колеги Сікори, які також навчалися, були коректно виключені з переліку із зазначенням підстави «Зайнятість згідно табелю (підвищення кваліфікації)». А вона виявилася єдиною учасницею розподілу, що свідчить про порушення принципу рівних умов і автоматизованості відбору та недотримання принципу випадковості (пп. 58, 60, 63 Положення про ЄСІТС)», – зазначив юрист.
Богатир зауважив, що за наказом ВАКС від 14.02.2025, графік навчання судді Сікори 3-5, 7 березня. 6 березня – робочий день. Табель обліку робочого часу демонструє присутність Сікори на робочому місці та відпрацювання 8,15 години 6 березня 2025 року.
«А от Національна школа суддів України стверджує, що суддя Сікора була на навчанні саме 6 березня за відповідною програмою. Отже, виникають обґрунтовані сумніви щодо дотримання принципу випадковості та прозорості розподілу справ, що може впливати на довіру до ВАКС загалом», – вказує адвокат.
Ще одним цікавим аспектом на його думку є те, що ця ж суддя Сікора вже розглядала як головуюча аналогічну справу – теж про начебто заволодіння газом, з тими ж особами, в той самий період.
На переконання Богатиря, таке поєднання обставин, з огляду на вимоги ст. 75 Кримінального процесуального кодексу, виключають участь судді у провадженні оскільки викликають обґрунтований сумнів у її неупередженості.
«Проте саме такий розподіл, за якого було визначено головуючого суддю, задав юридичну конфігурацію провадження, чим поставив під сумнів справедливість суду у розумінні ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», - вказав адвокат.
Юрист додав, що порушення порядку відбору головуючого судді у справі також ставить під сумнів правомірність визначення колегії, оскільки справа розглядається постійною колегією суддів, до складу якої входить визначений автоматизованою системою суддя-доповідач.
Богатир впевнений, що маніпуляції з системою розподілу руйнують довіру до всього правосуддя.
Він заявив, що якщо це технічний збій через недбалість працівників апарату – то це ознаки службової недбалості (ст. 367 КК) через порушення п. 58, 60 Положення про ЄСІТС, оскільки мова йде про істотну шкоду правам учасників процесу та інтересам правосуддя. Якщо ж відбулось навмисне втручання у роботу автоматизованої системи розподілу справ у ВАКС (ст. 376-1 КК) з метою вплинути на визначення головуючого судді у конкретному провадженні, то це пряме порушення принципу випадковості та прозорості розподілу, що прямо заборонене законом (ч. 2 ст. 8 та ч. 7 ст. 15 Закону «Про судоустрій і статус суддів»).
На його думку, правоохоронні органи мають проаналізувати чи відбувалось втручання в діяльність судових органів (ст. 376 КК) з метою вплинути на перебіг розгляду справи.
«Кожне порушення автоматизованого розподілу – це тріщина в фундаменті судової системи. Особливо коли йшлось про ВАКС, який мав стати взірцем доброчесності.
Якщо систему можна «налаштувати» під конкретного суддю – про яку неупередженість може йти мова? Якщо суддя може одночасно і працювати та навчатись – які ще фокуси можливі?», – уточнив адвокат.
Богатир наголосив, що автоматизований розподіл – це гарантія того, що справу розгляне неупереджений суддя, а не той, кого «призначили» зацікавлені особи. «Цю гарантію втрачено, як і право на справедливий суд», – запевняє юрист.