21 листопада, Вольфсон коледж Оксфордського університету зібрав провідних науковців, арбітрів та юристів-практиків із ключових арбітражних юрисдикцій світу на IX Oxford Arbitration Day.
Ініціатива Національного антикорупційного бюро обмежувати право власності на підприємствах без рішення суду сама створює нові корупційні можливості.
Заслужений юрист України та адвокат Володимир Богатир вважає, що ініціатива Національного антикорупційного бюро обмежувати право власності на підприємствах без рішення суду сама створює нові корупційні можливості
Ініціатива НАБУ, що передбачає обмеження прав власності на підприємства за рішенням Директора НАБУ та без необхідності судового розгляду, суперечить не лише Конституції, а й Кримінальному процесуальному кодексу України, який послідовно забезпечує судовий контроль.
Вантажний рухомий склад залізничного транспорту становить критичну інфраструктурну компоненту національної економіки, визначаючи пропускну спроможність логістичних ланцюгів і обсяги торгівельних операцій. Аналіз динаміки змін парку вагонів у 2014-2024 роках вказує на значні диспропорції у його складі. Докладніше – в колонці Володимира Богатира.
Обвинувальний акт у кримінальному процесі не є ані вироком, ані доказом вини, його єдина функція – процесуально окреслити межі обвинувачення. За вимогами ст. 291 КПК України він має містити виклад фактичних обставин, які підтверджуються належними доказами, що є у матеріалах справи. Але у практиці органів досудового розслідування утвердилася тенденція сприймати сам факт складання обвинувального акта як підтвердження доведеності вини. Такий підхід трансформує акт із процесуального документа в інструмент формування громадської думки та створює ризик підміни презумпції невинуватості припущеннями обвинувачення.
Трансформація українського партійного поля демонструє не стільки еволюцію політичної конкуренції, скільки еволюцію самої функцій держави, від пасивного реєстратора, що лише легітимізував партії, до активної регулятора політичного простору.
Правозастосовна практика демонструє загрозливу тенденцію до ретроспективної криміналізації господарських відносин, які протягом тривалого часу вважалися легітимними та здійснювалися у повній відповідності до регуляторних норм. В рамках цієї тенденції, правомірна діяльність суб’єктів господарювання перекваліфіковується на «створення видимості законності», де суб’єктивна інтерпретація слідства підміняє собою об’єктивні критерії складу злочину.
Сегодня парламент принял Закон Украины «О внесении изменений в некоторые законодательные акты Украины относительно уплаты судебного сбора», поданный Кабинетом министров Украины.
Владимир Богатырь, Заслуженный юрист Украины, к.ю.н., управляющий партнер АО «Богатырь и Партнеры» так прокомментировал «Юридической практике» идею изменения судебного сбора:
«Размер судебного сбора должен соответствовать обоснованным экономическим расчетам и покрывать потребности на содержание судов. Но здравый смысл и взвешенный подход к этому вопросу не всегда является основой для принятия властных решений. К сожалению, и не будет способствовать это облегчению доступа к правосудию, качество которого оставляет много нареканий. Остаются вопросы к Кабинету Министров относительно обоснованности расчетов ставок судебного сбора, которые предлагаются. К сожалению, от Минюста мы слышим единый универсальный ответ относительно требований предоставления финансовой помощи Международным валютным фондом.
Напомню недавний случай, когда невзвешенная позиция Минюста привела к необдуманному введению подачи Формы №4 с информацией о конечных выгодополучателях юридических лиц, что повлекло безумные очереди к регистраторам, в том числе увеличив коррупционные риски. Сделаю предположение, возможно подобные вещи происходят в результате неудачной имплементации переведенного иностранного законодательства с принятием законодателем проектов законов, на которых еще не высохли чернила. Надеемся, что чиновники вынесли урок, отсрочив сроки предоставления такой информации.
С точки зрения политических обязательств такая инициатива гармонично вписывается в программу, которая содержится в недавно утвержденной Президентом Стратегией реформирования судоустройства, судопроизводства и смежных правовых институтов на 2015-2020 годы, где среди приоритетов определена необходимость усиления роли судебного сбора как основного источника финансирования судебной системы и повышения его размера. Этот шаг окончательно не решит вопрос независимости судов, однако и существенного уменьшения нагрузки на суды не следует ожидать. Мне импонирует инициатива одинакового подхода к размерам государственной пошлины в общих и административных судах. Окончательно это не решит вопрос подсудности споров, однако уменьшит количество «технических» исков и ненадлежащего использования прав некоторыми истцами.