21 листопада, Вольфсон коледж Оксфордського університету зібрав провідних науковців, арбітрів та юристів-практиків із ключових арбітражних юрисдикцій світу на IX Oxford Arbitration Day.
Ініціатива Національного антикорупційного бюро обмежувати право власності на підприємствах без рішення суду сама створює нові корупційні можливості.
Заслужений юрист України та адвокат Володимир Богатир вважає, що ініціатива Національного антикорупційного бюро обмежувати право власності на підприємствах без рішення суду сама створює нові корупційні можливості
Ініціатива НАБУ, що передбачає обмеження прав власності на підприємства за рішенням Директора НАБУ та без необхідності судового розгляду, суперечить не лише Конституції, а й Кримінальному процесуальному кодексу України, який послідовно забезпечує судовий контроль.
Вантажний рухомий склад залізничного транспорту становить критичну інфраструктурну компоненту національної економіки, визначаючи пропускну спроможність логістичних ланцюгів і обсяги торгівельних операцій. Аналіз динаміки змін парку вагонів у 2014-2024 роках вказує на значні диспропорції у його складі. Докладніше – в колонці Володимира Богатира.
Обвинувальний акт у кримінальному процесі не є ані вироком, ані доказом вини, його єдина функція – процесуально окреслити межі обвинувачення. За вимогами ст. 291 КПК України він має містити виклад фактичних обставин, які підтверджуються належними доказами, що є у матеріалах справи. Але у практиці органів досудового розслідування утвердилася тенденція сприймати сам факт складання обвинувального акта як підтвердження доведеності вини. Такий підхід трансформує акт із процесуального документа в інструмент формування громадської думки та створює ризик підміни презумпції невинуватості припущеннями обвинувачення.
Трансформація українського партійного поля демонструє не стільки еволюцію політичної конкуренції, скільки еволюцію самої функцій держави, від пасивного реєстратора, що лише легітимізував партії, до активної регулятора політичного простору.
Правозастосовна практика демонструє загрозливу тенденцію до ретроспективної криміналізації господарських відносин, які протягом тривалого часу вважалися легітимними та здійснювалися у повній відповідності до регуляторних норм. В рамках цієї тенденції, правомірна діяльність суб’єктів господарювання перекваліфіковується на «створення видимості законності», де суб’єктивна інтерпретація слідства підміняє собою об’єктивні критерії складу злочину.
У 2024 році смертність в Україні втричі перевищує народжуваність. І за цими показниками наша країна посідає відповідно перше та останнє місця у світі.
Такі дані містить інтерактивна Всесвітня книга фактів (The World Factbook), яку веде Центральне розвідувальне управління Сполучених Штатів Америки.
Книга обʼєднує відомості про історію, людей, уряд, економіку, енергетику, географію, навколишнє середовище, комунікації, транспорт, військові дії, тероризм і транснаціональні проблеми, які поширює для 265 світових організацій. Зокрема, у книзі порівнюються країни за показниками:
смертності - середньорічна кількість смертей протягом року на 1000 населення на середину року;
народжуваності - середньорічна кількість народжених протягом року на 1000 осіб населення на середину року.
Дані 2024 року свідчать, що Україна серед країн світу посіла перше місце за смертністю - 18,6 особи на 1000 населення. На другому і третьому місцях Литва (15,2) та Сербія (14,9).
Цікаво, що в цьому «рейтингу» наші країни-сусіди опинилися поряд: Румунія (5 місце; показник - 14,6), Угорщина (6; 14,5), Молдова (8; 14,2), Росія (9; 14,0), Білорусь (10; 13,3), Польща (14; 12,2) та Словаччина (24; 11,2).
Усього у списку фігурують 229 країн. Останні місця за східними країнами - Кувейтом (показник - 2,3), Обʼєднаними Еміратами (1,7) та Катаром (1,4).
А от картина народжуваності для нас діаметрально протилежна: Україна посідає останнє місце з показником 6 новонароджених на тисячу громадян. Пасуть задніх і наші сусіди: Словенія (215 місце; показник - 8,0), Білорусь, (210; 8,3), Росія (209; 8,4), Молдова (208; 8,4), Польща (207; 8,4), Румунія (206; 8,5) та Угорщина (198; 9,1).
Найплодючішими традиційно залишаються країни Африки: Республіка Нігер (46,6 народжених на 1 тис. мешканців), Ангола (41,1) та Бенін (40,3).