
У 2024 році смертність в Україні втричі перевищує народжуваність. І за цими показниками наша країна посідає відповідно перше та останнє місця у світі.
Такі дані містить інтерактивна Всесвітня книга фактів (The World Factbook), яку веде Центральне розвідувальне управління Сполучених Штатів Америки.
Книга обʼєднує відомості про історію, людей, уряд, економіку, енергетику, географію, навколишнє середовище, комунікації, транспорт, військові дії, тероризм і транснаціональні проблеми, які поширює для 265 світових організацій. Зокрема, у книзі порівнюються країни за показниками:
смертності - середньорічна кількість смертей протягом року на 1000 населення на середину року;
народжуваності - середньорічна кількість народжених протягом року на 1000 осіб населення на середину року.
Дані 2024 року свідчать, що Україна серед країн світу посіла перше місце за смертністю - 18,6 особи на 1000 населення. На другому і третьому місцях Литва (15,2) та Сербія (14,9).
Цікаво, що в цьому «рейтингу» наші країни-сусіди опинилися поряд: Румунія (5 місце; показник - 14,6), Угорщина (6; 14,5), Молдова (8; 14,2), Росія (9; 14,0), Білорусь (10; 13,3), Польща (14; 12,2) та Словаччина (24; 11,2).
Усього у списку фігурують 229 країн. Останні місця за східними країнами - Кувейтом (показник - 2,3), Обʼєднаними Еміратами (1,7) та Катаром (1,4).
А от картина народжуваності для нас діаметрально протилежна: Україна посідає останнє місце з показником 6 новонароджених на тисячу громадян. Пасуть задніх і наші сусіди: Словенія (215 місце; показник - 8,0), Білорусь, (210; 8,3), Росія (209; 8,4), Молдова (208; 8,4), Польща (207; 8,4), Румунія (206; 8,5) та Угорщина (198; 9,1).
Найплодючішими традиційно залишаються країни Африки: Республіка Нігер (46,6 народжених на 1 тис. мешканців), Ангола (41,1) та Бенін (40,3).

Нещодавно НАБУ і САП представили результати діяльності за півріччя як історію успіху: резонансні викриття, десятки справ і мільярди гривень "економічного ефекту". Та чи дає обраний формат змогу оцінити їхню реальну роботу? Спробуємо розібратися.
В Україні система публічних закупівель стала формальною оболонкою: держава не бачить повного обсягу витрат, а переважна більшість процедур, які називають конкурентними, не є такими по суті. При цьому офіційна статистика радше маскує наявні проблеми, ніж дає основу для їх усунення, що є прямим викликом євроінтеграції.
Наприкінці 2026 року міжнародну правничу спільноту очікує подія, значення якої важко переоцінити. Вперше за багато років орган, який є єдиним механізмом правового захисту особи від зловживань каналами Інтерполу, оновлюватиметься одночасно й у повному складі.