Робота над сировинною угодою з США змусила Україну вчергове звернутись до іноземних юридичних консультантів. На оплату їхніх послуг із резервного фонду держбюджету було виділено 113 млн грн. Хто і на яких умовах їх отримає? Скільки взагалі сьогодні витрачає держава на правничу допомогу з-за кордону?

Не на загал

Як відомо, кошти з держбюджету були виділені розпорядженням Кабміну від 08.04.2025 №316-р «з метою захисту національних інтересів України та формування позиції України з урахуванням специфіки законодавства Сполучених Штатів Америки та України під час підготовки узгодженої позиції України щодо процесу перемовин з Американською Стороною для укладення Угоди щодо створення Інвестиційного фонду відбудови … на здійснення заходів, пов’язаних із наданням консультаційних послуг для підготовки проєкту зазначеної Угоди».

При цьому Міністерство економіки отримало 59 млн, а Мінʼюст — 54 млн грн. Цим відомствам доручили забезпечити до 15 квітня залучення консультантів, які мають досвід надання Кабміну консультативних послуг з управління державним боргом та здійснення державних зовнішніх запозичень, а також консультантів провідних міжнародних юридичних компаній до підготовки переговорних позицій України щодо укладення сировинної угоди.

З цим завданням українські чиновники успішно впоралися. Контракт у день підписання урядового розпорядження отримав давній партнер Мінʼюсту — Hogan Lovells (ця компанія є однією з провідних міжнародних юридичних фірм, що має офіси у понад 45 містах світу, в тому числі у США).

Адже згідно з інформацією, оприлюдненою Департаментом юстиції США (публікується на сайті департаменту відповідно до Закону США про реєстрацію іноземних агентів, FARA. — Прим. ред.), 8 квітня 2025 року Міністерство юстиції України уклало контракт із Hogan Lovells US LLP. На наступний день документ уже було зареєстровано в реєстрі FARA.

Предметом договору визначено надання юридичних консультацій Міністерству юстиції України з питань політики США та міжнародної торгівлі, а також юридичний супровід поточних міжнародних переговорів.

Послуги надаються на погодинній основі за стандартними ставками фірми: $1500 за годину для провідних юристів проєкту, якими були визначені Дін Каплан та Адам Кушнер. Відповідний лист про призначення (Engagement Letter) датований 8 квітня, а підписаний 10 квітня 2025 року.

При цьому передбачається також щомісячна плата за супроводження підготовки угоди в розмірі 100 тис. євро, а також винагорода за успіх: 300 тис. євро після підписання сировинної угоди. Робота розрахована на 9-10 місяців (до березня 2026 року).

Такий контракт з української сторони підписав держсекретар Мінʼюсту Олександр Буханевич за дорученням заступника прем’єр-міністра з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Ольги Стефанишиної.

Цікаво, що виділення коштів на підготовку сировинної угоди планували приховати від широкого загалу. Адже проєкт розпорядження Кабміну первинно мав гриф «Для службового користування». Втім, після критики з боку юрдепартаменту Секретаріату Кабміну (згідно зі ст. 6 Закону «Про доступ до публічної інформації» не може бути обмежено доступ до інформації про використання бюджетних коштів) гриф було знято і документ поширено у відкритому доступі.

 Як обирали радника

Консультантів шукали серед міжнародних юридичних компаній за трьома критеріями:

• значний досвід роботи з Україною;
• участь у дослідженнях міжнародних рейтингів (зокрема Legal 500 та Chambers & Partners);
• наявність досвіду в релевантних практиках.

Мінʼюст надіслав пропозицію взяти участь у закупівлі послуг з юридичного консультування вісьмом компаніям: White & Case LLP, Quinn Emanuel Urquhart & Sullivan, LLP, Foley Hoag LLP, Hogan Lovells US LLP, Ernst & Young LLC, K&L Gates LLP, Squire Patton Boggs (US) LLP, Holland & Knight LLP.

Половина з них одразу відмовилися від співпраці: Ernst & Young LLC не могли надавати послуги, оскільки наразі їм заборонено здійснювати юридичну практику в США. А от для K&L Gates LLP, Squire Patton Boggs (US) LLP та Holland & Knight LLP перешкодою стала значна політизованість питання.

Решта погодились взяти участь у закупівлі послуг з юридичного консультування і на запит Мінʼюсту вони надали свої цінові пропозиції:

• Quinn Emanuel Urquhart & Sullivan, LLP – $3,44 млн;
• White & Case LLP – $985 тис.;
• Hogan Lovells US LLP – $571 тис.;
• Foley Hoag LLP – $336,5 тис.

Хоча остання компанія запросила найменше, водночас у своїй ціновій пропозиції вона зауважила, що визначила вартість послуг, надання яких є необхідним лише на першому етапі. А от вартість послуг, які будуть необхідними на наступних етапах оцінити не змогла.

З огляду на вищезазначене у Мінʼюсті керувалися тим, що саме Hogan Lovells US LLP запропонували найнижчу цінову пропозицію, яка в гривневому еквіваленті становить 25,7 млн грн (тут враховували показник обмінного курсу гривні до долара США (в середньому за період) згідно із Законом «Про Державний бюджет України на 2025 рік»: 1 дол. США = 45,0 грн). Це мало би покрити усі етапи очікуваних послуг і є фактично найнижчою ціновою пропозицією.

Тому, зважаючи на принцип публічних закупівель максимальної економії, ефективності та пропорційності, Мін’юст ухвалив рішення щодо укладення договору № 12-1  про закупівлю послуг з юридичного консультування на 2025 рік з саме цим радником з очікуваною вартістю його послуг на 2025 рік у загальному розмірі 25,7 млн. грн.

У договорі прописали, що його ціна є граничною та не може збільшуватися протягом строку дії договору. Якщо ж  фірма надасть послуги на меншу суму, буде укладено додаткову угоду щодо зменшення ціни.

Саме таким чином на виконання п. 2 розпорядження Кабміну № 316-р Мін’юст забезпечив залучення юридичного радника. Все начебто логічно і справедливо, якби не одне але: таке миттєве (за один день) виконання урядового доручення може свідчити лише про одне – іноземний консультант був відомий заздалегідь.

Поточний портфель Мінʼюсту

Ми додатково поцікавилися в головного юридичного відомства країни, які ще справи потребують додаткової юридичної підтримки з-за кордону, хто її надає та скільки це коштує для українців.

Всі ці спори за предметом можна поділити на три великі групи:

• інвестиційні арбітражі, що ініціювали іноземні компанії проти України;
• міждержавні спори, де Україна позивається до росії;
• арбітражі Міністерства оборони України, в яких провадження ініційовані проти іноземних компаній за порушення контрактних зобов’язань.

Виявилося, що за останні два роки Мінʼюст мав 12 юридичних радників у 26 справах, що перебували (або перебувають) на розгляді закордонних юрисдикційних органів (оскільки здійснення виплат за договорами у поточному році не розпочалося, наводимо наявні відкриті дані за 2024 рік з сумою оплати за договором та датою початку його дії згідно із порталом Prozorro):

Foley Hoag LLP:

• Sinohydro Corporation Limited проти Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України — $200 тис., 10 грудня;
• SREW N.V. проти України — $89,67 тис., 28 травня;
• CTF Holdings S.A. проти України — $89 тис., 9 жовтня.

Clyde & Co LLP:

• Ostchem Holdings Limited проти України — 501,71 тис., 30 травня;
• Татарстан та Міністерство земельних та майнових відносин Республіки Татарстан проти України — $254,45 тис., 30 травня.

Holland & Knight LLP:

• ПАТ «Татнефть» проти України — $289,12 тис., 20 грудня;
• Олег Жуковський проти Нацбанку України — $74,07 тис., 28 травня.

Allen Overy Shearman Sterling US LLP:

• Modus Energy International B.V. проти України — $265,36 тис., 25 грудня.

Allen Overy Shearman Sterling LLP:

• Todini Costruzioni Generali S.p.A. проти Укравтодору — $156,82 тис., 22 липня;
• EmergoFin B. V. та Velbay Holdings Limited проти України;
• Державна корпорація розвитку «ВЭБ.РФ» проти України — $1,032 млн, 25 грудня.

Latham & Watkins (London) LLP:

• Litop Enterprises Limited, Bridgemont Ventures Limited та Bordo Management Limited проти України — 542,24 тис., 19 грудня;
• Gilward Investments B.V. проти України — $1,7 млн, 29 травня.

Beijing Yingke Law Firm:

• Xinjiang Communications Construction Group Co., Ltd. проти Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України — $15,3 тис., 29 травня.

Hogan Lovells International LLP:

• Misen Energy AB (publ) та Misen Enterprises AB проти України.

Quinn Emanuel Urquhart & Sullivan UK LLP:

• Ігор Бойко проти України — $140,03 тис., 9 жовтня;
• ABH Holdings S.A. проти України — €48,5 тис. 13 грудня;
• Акціонери ПАТ «Мотор Січ» проти України — $134,94 тис., 13 грудня;
• Україна та Нідерланди проти росії за заявами №№ 8019/16, 43800/14, 28525/20 та 11055/22, які стосуються порушень прав людини на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей з 2014 року та від початку повномасштабного вторгнення рф на територію України.

Pekin ve Bayar Dan. Hiz. Ltd. Sti.:

• Міноборони України проти Farmtr Gida Tarim Hayvancilik Ticaret ve Sanayi Limited Sirketi — €43,9 тис., 15 липня.

STAIGER Attorneys-at-Law Ltd.:

• Міноборони України проти іноземної компанії (підстава — порушення контрактних зобов’язань; місце арбітражу — Швейцарська Конфедерація; провадження відповідно до матеріального права Швейцарської Конфедерації) — $ 35 тис., 19 грудня.

KIRM PERPAR, odvetniška družba o.p., d.o.o.:

• Міноборони України проти IZOP-K D.O.O. — €15,4 тис., 9 жовтня;
• Е.М.І.S. Finance B.V. проти України;
• Україна проти росії (щодо Криму) за заявами №№ 20958/14 та 38334/18 щодо порушень прав людини на ТОТ АР Крим та м. Севастополь, а також щодо політичних в’язнів;
• Україна проти росії (VIII) за заявою № 55855/18 щодо захоплених 25.11.2018 у Керченській протоці українських моряків;
• Україна проти росії (ІX) за заявою № 10691/21 щодо «адміністративної практики» організації рф політичних вбивств.

Всього у 2024 році було передбачено $11,59 млн та €616,18 тис. витрат на юридичних радників. Утім, зрештою фактично сплачено було трохи менше — $11,3 млн (97,5%) та €557,66 тис. (90,5%).

На поточний рік Мінʼюст запланував значно менші видатки – на рівні 288,04 млн грн. ($6,95 млн). Але зрозуміло, що процес залучення іноземних юридичних радників триває, тож цифра варіюватиметься у бік збільшення.

Безумовно, цікавою для юристів-практиків буде безмежна довіра юридичних фірм до українських чиновників. До прикладу, один з указаних вище договорів було укладено з Holland & Knight LLP 20 грудня. І діяв він до кінця року. Згідно зі звітом про його виконання юридичні послуги на суму $289 тис. надавалися міжнародною юридичною фірмою ще до офіційного підписання договору — з 1 липня до 15 грудня 2024 року.

Аналогічні здібності працювати «авансом» демонструвала Allen Overy Shearman Sterling. Строк дії договору з її американським офісом на суму $265 тис. був взагалі шість днів (з 25 до 31 грудня). Утім, згідно зі звітом консультанти відпрацювали його з 11 листопада до 15 грудня. Аналогічна ситуація за договором з глобальною компанією. Договір на суму 1,2 млн укладений також 25 грудня, але виконувався він з 1 серпня до 15 грудня.

Обслуговування держборгу

Інший великий споживач зовнішніх юридичних послуг — Міністерство фінансів України — має свій спеціалізований напрям. Це консультування у сфері суверенного боргу, обслуговування облігацій зовнішньої державної позики, захист інтересів у пов’язаних міжнародних спорах, а також юридичний супровід складних фінансових інструментів.

Так, у відповіді на наш запит Мінфін засвідчив, що вже понад 14 років співпрацює з глобальною юридичною фірмою White & Case LLP. Відповідний контракт було укладено ще у 2010 році, й відтоді він кілька разів оновлювався — як за змістом, так і за обсягом послуг. Саме ця фірма є основним зовнішнім радником держави у сфері випуску, розміщення та обслуговування облігацій зовнішньої державної позики України. Крім того, White & Case представляє інтереси України та Міністерства фінансів України в міжнародних судах та іноземних юрисдикціях у зв’язку з облігаціями зовнішньої державної позики України й надає інші юридичні консультативні послуги, пов’язані з державним боргом, гарантованим державою боргом та державними деривативами.

Договір з White & Case передбачає можливість залучення субпідрядників — інших юридичних фірм або окремих фахівців як в Україні, так і за кордоном. Оплата таких послуг відбувається в межах загального ліміту вартості послуг, затвердженого у межах головного договору. Таким чином, українські юридичні фірми можуть отримати частку бюджетних коштів, надаючи послуги через субпідряд міжнародним партнерам, минаючи конкурсний відбір на рівні держави (що певною мірою становить корупціогенний чинник).

Окреме місце в обслуговуванні боргового портфеля України також посідає юридична компанія Quinn Emanuel Urquhart & Sullivan UK LLP. Вона була залучена Міністерством фінансів у 2016 році спеціально для справи щодо так званого російського боргу на $3 млрд, випущеного у грудні 2013 року. Саме ця компанія сьогодні представляє Україну в британських судах у справі про спірне зобов’язання перед росією. Контракт з Quinn Emanuel також передбачає можливість залучення субпідрядників і консультантів. Як і у випадку з White & Case, усі витрати на таких осіб покриваються в межах загального бюджету контракту.

Міністерство фінансів наразі має 32 посади в структурі власного юридичного департаменту. Але ці юристи не можуть забезпечити повноцінний юридичний супровід всіх боргових операцій самотужки з огляду на обсяг робіт, що виникає у зв’язку з міжнародними випусками облігацій, судовими процесами, реструктуризаціями та договірними переговорами з міжнародними банками, рейтинговими агентствами та зовнішніми кредиторами.

Таким чином, залучення Мінфіном зовнішніх юридичних радників є системним явищем із делегуванням глобальним юридичним фірмам функцій юридичного захисту.

Неплатоспроможність банків

А от Фонд гарантування вкладів фізичних осіб відмовився надавати повну інформацію на наш запит щодо юридичних радників. Там лише відкрили найменування юридичних фірм, від яких ФГВФО отримував юридичні послуги у 2024 році щодо представництва власних інтересів та неплатоспроможних банків за кордоном. Це Hogan Lovells International LLP, GATELEY PLC, WITHERS LLP, GASSER PARTNER RECHTSANWALTE, що вказує на постійну роботу державних органів із певним пулом юридичних фірм.

Водночас чиновники Фонду вважають, що надання інформації про умови оплати та документи, на підставі яких діяли юридичні радники (угоди, договори, правочини тощо), не є можливим.  Такі відомості, на їхній погляд, не підлягають розголошенню, оскільки становлять інформацію з обмеженим доступом. Також досить цікавим у цьому контексті є посилання на законодавство про захист персональних даних, адже «довіреності, що видаються Фондом, містять паспортні дані осіб, яким вони видаються».

Така аргументація відмови є штучно надуманою. Персональні дані можна знеособити, а що стосується умов, то очевидно, що конфіденційними їх вважають лише в ФГВФО. Навіть Кабмін був змушений зняти гриф обмеження доступу з умов сировинної угоди, а в США вважають за необхідність публікацію повних умов подібних угод. Тож така відповідь характеризує лише низькі та подвійні стандарти прозорості діяльності цього органу.

*   *   *

Підсумовуючи наведене, можемо стверджувати, що українські органи державної влади, попри наявність штатних юристів, широко і системно використовують зовнішніх юридичних радників у міжнародних справах. Мінʼюст залучає консультантів для захисту в інвестиційних та міждержавних спорах, Мінфін – для супроводу боргових операцій, ФГВФО – для представництва в справах банків-банкрутів, а також існує окремий блок із представництва міністерств, відомств та держпідприємств.

На все це держава щороку виділяє мільйони доларів. Адже погодинні ставки глобальних юридичних фірм є досить високими.

Незрозумілими залишаються підходи до відкритості й підзвітності в цій сфері. Одні органи без вагань розкривають деталі контрактів і вартості послуг, визнаючи важливість суспільного контролю, інші — прикриваються захистом персональних даних і конфіденційністю. В умовах обмежених ресурсів країни та високого суспільного запиту на прозорість державних витрат така вибірковість породжує недовіру.

Для розв’язання проблем доцільно було б розглянути можливість створення централізованого реєстру юридичних фірм, що представляють інтереси України за кордоном.

За будь-яких умов досвід співпраці з міжнародними юридичними радниками має стати підґрунтям для розбудови власного потенціалу України у сфері міжнародного правового захисту. В довгостроковій перспективі це дало би змогу зменшити залежність від зовнішніх консультантів та оптимізувати витрати державного бюджету на юридичне представництво.

https://pravo.ua