Вантажний рухомий склад залізничного транспорту становить критичну інфраструктурну компоненту національної економіки, визначаючи пропускну спроможність логістичних ланцюгів і обсяги торгівельних операцій. Аналіз динаміки змін парку вагонів у 2014-2024 роках вказує на значні диспропорції у його складі. Докладніше – в колонці Володимира Богатира.
Обвинувальний акт у кримінальному процесі не є ані вироком, ані доказом вини, його єдина функція – процесуально окреслити межі обвинувачення. За вимогами ст. 291 КПК України він має містити виклад фактичних обставин, які підтверджуються належними доказами, що є у матеріалах справи. Але у практиці органів досудового розслідування утвердилася тенденція сприймати сам факт складання обвинувального акта як підтвердження доведеності вини. Такий підхід трансформує акт із процесуального документа в інструмент формування громадської думки та створює ризик підміни презумпції невинуватості припущеннями обвинувачення.
Трансформація українського партійного поля демонструє не стільки еволюцію політичної конкуренції, скільки еволюцію самої функцій держави, від пасивного реєстратора, що лише легітимізував партії, до активної регулятора політичного простору.
Правозастосовна практика демонструє загрозливу тенденцію до ретроспективної криміналізації господарських відносин, які протягом тривалого часу вважалися легітимними та здійснювалися у повній відповідності до регуляторних норм. В рамках цієї тенденції, правомірна діяльність суб’єктів господарювання перекваліфіковується на «створення видимості законності», де суб’єктивна інтерпретація слідства підміняє собою об’єктивні критерії складу злочину.
Як «посилення захисту» може зруйнувати конституційні гарантії
Переважна більшість реформаторських декларацій у кримінально-правовій сфері відкривається посиланням на презумпцію невинуватості та принцип змагальності. Водночас дані Державної судової адміністрації (ДСА) засвідчують, що максима in dubio pro reo в Україні переважно лишається декларативною, а не повсякденною судовою реальністю. З 2008 по 2024 рр. частка осіб, виправданих судами першої інстанції, коливалася поблизу одного відсотка і лиш інколи підіймалася вище цієї позначки. 
Адвокат Володимир Богатир у колонці «Української правди» критикує подекуди декларативне дотримання принципів «презумпції невинуватості» й змагальності в кримінальних процесах, констатуючи глибинну кризу вітчизняної судової системи.При підготовці будь-якого законодавчого акту необхідна дотримуватись логічної послідовності та взаємозв'язку нормативних положень. Неприпустимо, щоб положення законопроекту суперечили Конституції та законам України.
Законодавець має дотримуватись плану законопроектної роботи, його строків для розроблення та внесення законопроектів.
Натомість ми маємо стрімкі дії законодавців, які викликали незадоволення тих, хто експлуатував тему боротьби с корупцією.
Не можна толерувати до частини суспільства, яке вимагає для антикорупційних органів якихось спеціальних та надзвичайних повноважень без жодного контролю та підпорядкування замість чіткого виконання Конституції України та законів.
Україна – є республікою, згідно Декларації про державний суверенітет та Конституції. За конституційним визначенням, республіка — це демократична форма правління, де влада здійснюється народом через обраних ним представників.
Україна – є самостійною у вирішенні будь-яких питань свого державного життя, тому існування правоохоронних органів залежних від іноземного впливу є неприпустимим, як неприпустимими є апелювання до іноземних урядів в зв’язку з діями українських парламентарів.
На даний час законодавець усунув правові колізії щодо реалізації повноважень Генеральним прокурором органічно підпорядкувавши Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру відповідно до вимог Конституції України та Закону України "Про прокуратуру".
Отже, зміни до КПК України повернули САП до організаційно-процесуальної єдності органів прокуратури з неприроднього способу її існування, що підвищує рівень відповідальності в системі.
Не вирішеним залишається питання конституційності створення, кадрового забезпечення та діяльності НАБУ. Нагадаю, що Конституційний Суд України раніше вже визнав неконституційним призначення керівника НАБУ, а співвідношення витрат на цей орган та його ефективність ставлять під сумнів доцільність його існування.
Виключно відновлення конституційного порядку та чітке дотримання українського законодавства може забезпечити законність та функціонування правової держави.