Вантажний рухомий склад залізничного транспорту становить критичну інфраструктурну компоненту національної економіки, визначаючи пропускну спроможність логістичних ланцюгів і обсяги торгівельних операцій. Аналіз динаміки змін парку вагонів у 2014-2024 роках вказує на значні диспропорції у його складі. Докладніше – в колонці Володимира Богатира.
Обвинувальний акт у кримінальному процесі не є ані вироком, ані доказом вини, його єдина функція – процесуально окреслити межі обвинувачення. За вимогами ст. 291 КПК України він має містити виклад фактичних обставин, які підтверджуються належними доказами, що є у матеріалах справи. Але у практиці органів досудового розслідування утвердилася тенденція сприймати сам факт складання обвинувального акта як підтвердження доведеності вини. Такий підхід трансформує акт із процесуального документа в інструмент формування громадської думки та створює ризик підміни презумпції невинуватості припущеннями обвинувачення.
Трансформація українського партійного поля демонструє не стільки еволюцію політичної конкуренції, скільки еволюцію самої функцій держави, від пасивного реєстратора, що лише легітимізував партії, до активної регулятора політичного простору.
Правозастосовна практика демонструє загрозливу тенденцію до ретроспективної криміналізації господарських відносин, які протягом тривалого часу вважалися легітимними та здійснювалися у повній відповідності до регуляторних норм. В рамках цієї тенденції, правомірна діяльність суб’єктів господарювання перекваліфіковується на «створення видимості законності», де суб’єктивна інтерпретація слідства підміняє собою об’єктивні критерії складу злочину.
Як «посилення захисту» може зруйнувати конституційні гарантії
Переважна більшість реформаторських декларацій у кримінально-правовій сфері відкривається посиланням на презумпцію невинуватості та принцип змагальності. Водночас дані Державної судової адміністрації (ДСА) засвідчують, що максима in dubio pro reo в Україні переважно лишається декларативною, а не повсякденною судовою реальністю. З 2008 по 2024 рр. частка осіб, виправданих судами першої інстанції, коливалася поблизу одного відсотка і лиш інколи підіймалася вище цієї позначки. 
Адвокат Володимир Богатир у колонці «Української правди» критикує подекуди декларативне дотримання принципів «презумпції невинуватості» й змагальності в кримінальних процесах, констатуючи глибинну кризу вітчизняної судової системи.У Вищому антикорупційному суді (ВАКС) розгортається ситуація, яку правники називають прецедентом: народному депутату Ярославу Дубневичу, обвинуваченому у заволодінні понад 2,1 млрд грн, відмовляють у дистанційній участі в судовому засіданні, попри його бажання долучитися до процесу.
Про це повідомляє РБК-Україна з посиланням на колонку юриста Володимира Богатиря.
Йдеться про так звану "газову справу" - слідство тривало понад вісім років, а матеріали налічують понад 350 томів. Проте вже на етапі підготовчого засідання ВАКС відмовив у допуску обвинуваченого до участі в режимі відеоконференції.
"Феміда сама не хоче бачити обвинуваченого. Створюється прецедент порушення принципу favor defensionis - сприяння захисту, як основоположного елементу справедливого судочинства", - зазначає Богатир.
За його словами, хоча Дубневич був підключений до засідання онлайн, суд вирішив не допустити його до процесу через відсутність офіційного підтвердження місця перебування. Водночас, в іншому провадженні в тому ж суді депутат бере участь у слуханнях дистанційно - без вимог про надання адреси чи підтверджень з-за кордону.
"Така непослідовність суперечить принципу рівності сторін (equality of arms) та може вказувати на вибіркове застосування норм", - підкреслив юрист.
Богатир нагадав, що законодавство не передбачає обов’язку повідомляти суд про місце перебування або ставати на консульський облік для участі у засіданні дистанційно. Більше того, КПК дозволяє використовувати відеозв’язок у разі воєнного стану або коли обвинувачений зацікавлений у розгляді справи.
"В такій ситуації наявна згода особи, її технічна присутність та бажання брати участь. Відмова у доступі до власної справи без правових підстав - це грубе порушення права на захист", - зазначає Богатир.
Юрист також наголошує на відповідності дій ВАКС міжнародному праву. Зокрема, Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що відсутність обвинуваченого на засіданні допустима лише у разі його свідомої і недвозначної відмови від участі. Проте у справі Дубневича, за словами адвоката, ситуація протилежна - обвинувачений виявляє бажання брати участь, але його усувають з процесу.
"Справа Дубневича демонструє, як сучасні технічні можливості можуть використовуватись не для розширення доступу до правосуддя, а навпаки - для його обмеження", - резюмував Богатир.