21 листопада, Вольфсон коледж Оксфордського університету зібрав провідних науковців, арбітрів та юристів-практиків із ключових арбітражних юрисдикцій світу на IX Oxford Arbitration Day.
Ініціатива Національного антикорупційного бюро обмежувати право власності на підприємствах без рішення суду сама створює нові корупційні можливості.
Заслужений юрист України та адвокат Володимир Богатир вважає, що ініціатива Національного антикорупційного бюро обмежувати право власності на підприємствах без рішення суду сама створює нові корупційні можливості
Ініціатива НАБУ, що передбачає обмеження прав власності на підприємства за рішенням Директора НАБУ та без необхідності судового розгляду, суперечить не лише Конституції, а й Кримінальному процесуальному кодексу України, який послідовно забезпечує судовий контроль.
Вантажний рухомий склад залізничного транспорту становить критичну інфраструктурну компоненту національної економіки, визначаючи пропускну спроможність логістичних ланцюгів і обсяги торгівельних операцій. Аналіз динаміки змін парку вагонів у 2014-2024 роках вказує на значні диспропорції у його складі. Докладніше – в колонці Володимира Богатира.
Обвинувальний акт у кримінальному процесі не є ані вироком, ані доказом вини, його єдина функція – процесуально окреслити межі обвинувачення. За вимогами ст. 291 КПК України він має містити виклад фактичних обставин, які підтверджуються належними доказами, що є у матеріалах справи. Але у практиці органів досудового розслідування утвердилася тенденція сприймати сам факт складання обвинувального акта як підтвердження доведеності вини. Такий підхід трансформує акт із процесуального документа в інструмент формування громадської думки та створює ризик підміни презумпції невинуватості припущеннями обвинувачення.
Трансформація українського партійного поля демонструє не стільки еволюцію політичної конкуренції, скільки еволюцію самої функцій держави, від пасивного реєстратора, що лише легітимізував партії, до активної регулятора політичного простору.
Правозастосовна практика демонструє загрозливу тенденцію до ретроспективної криміналізації господарських відносин, які протягом тривалого часу вважалися легітимними та здійснювалися у повній відповідності до регуляторних норм. В рамках цієї тенденції, правомірна діяльність суб’єктів господарювання перекваліфіковується на «створення видимості законності», де суб’єктивна інтерпретація слідства підміняє собою об’єктивні критерії складу злочину.
На день юриста парламент сделал своеобразный подарок юридическому сообществу - принял в первом чтении два проекта «Об органах и лицах, осуществляющих принудительное исполнение судебных решений и решений других органов» (№2506а) и «Об исполнительном производстве» (№2507а).
Владимир Богатырь, заслуженный юрист Украины, к.ю.н, управляющий партнер АО «Богатырь и Партнеры» прокомментировал для «Юридической практики» отдельные аспекты грядущей реформы принудительного исполнения решений:
«Более продуктивным для реформирования системы исполнения судебных решений и для системности законодательства целесообразно принятие единого Закона Украины «Об исполнительном производстве», в одном из разделов которого должен быть определен статус органов и лиц, осуществляющих принудительное исполнение указанных решений.
Объединение в одном законе позволит оптимизировать регулирование деятельности государственных исполнителей и частных исполнителей, вопросы деятельности Ассоциации частных исполнителей Украины, Совета частных исполнителей и соответствующих съездов частных исполнителей.
В статьях 10 и 21 законопроекта №2506а содержатся различные требования к исполнителям. В связи с этим целесообразно определить общие требования относительно возраста, опыта работы в области права, прохождения квалификационного экзамена и т.д. для лиц, желающих стать исполнителями.
Законопроект № 2506а предусматривает привлечение к дисциплинарной ответственности дисциплинарной комиссией Министерства юстиции Украины частного исполнителя, который не будет находиться в служебных отношениях с Министерством юстиции. Поэтому такая ответственность нецелесообразна.
В целом частный исполнитель приравнивается к субъектам независимой профессиональной деятельности.
Знаю, что опыт Литвы в сфере реформирования принудительного исполнения судебных решений изучало Министерство юстиции Украины Я тоже знаком с опытом Литвы и он мне в целом импонирует. Однако стоит помнить, что Литва – небольшое государство и масштаб просто несравним. В нашем случае стоит обратить внимание на опыт Франции.
Как видим, в нашем государстве многократное выделение исполнительной службы в самостоятельный орган или переподчинение Минюсту не смогло качественно изменить или улучшить существующую систему исполнения решений.
Если вспомнить опыт Литвы, то там частные исполнители являются теперь такими же участниками профессионального юридического рынка, как и адвокаты, и нотариусы. Эта профессия абсолютно нормально воспринимается обществом.
Хотелось бы верить, что у нас тоже получится создать систему принудительного исполнения судебных решений, сотрудники которой ассоциировались бы с достойными участниками рынка профессиональных юридических услуг».