21 листопада, Вольфсон коледж Оксфордського університету зібрав провідних науковців, арбітрів та юристів-практиків із ключових арбітражних юрисдикцій світу на IX Oxford Arbitration Day.
Ініціатива Національного антикорупційного бюро обмежувати право власності на підприємствах без рішення суду сама створює нові корупційні можливості.
Заслужений юрист України та адвокат Володимир Богатир вважає, що ініціатива Національного антикорупційного бюро обмежувати право власності на підприємствах без рішення суду сама створює нові корупційні можливості
Ініціатива НАБУ, що передбачає обмеження прав власності на підприємства за рішенням Директора НАБУ та без необхідності судового розгляду, суперечить не лише Конституції, а й Кримінальному процесуальному кодексу України, який послідовно забезпечує судовий контроль.
Вантажний рухомий склад залізничного транспорту становить критичну інфраструктурну компоненту національної економіки, визначаючи пропускну спроможність логістичних ланцюгів і обсяги торгівельних операцій. Аналіз динаміки змін парку вагонів у 2014-2024 роках вказує на значні диспропорції у його складі. Докладніше – в колонці Володимира Богатира.
Обвинувальний акт у кримінальному процесі не є ані вироком, ані доказом вини, його єдина функція – процесуально окреслити межі обвинувачення. За вимогами ст. 291 КПК України він має містити виклад фактичних обставин, які підтверджуються належними доказами, що є у матеріалах справи. Але у практиці органів досудового розслідування утвердилася тенденція сприймати сам факт складання обвинувального акта як підтвердження доведеності вини. Такий підхід трансформує акт із процесуального документа в інструмент формування громадської думки та створює ризик підміни презумпції невинуватості припущеннями обвинувачення.
Трансформація українського партійного поля демонструє не стільки еволюцію політичної конкуренції, скільки еволюцію самої функцій держави, від пасивного реєстратора, що лише легітимізував партії, до активної регулятора політичного простору.
Правозастосовна практика демонструє загрозливу тенденцію до ретроспективної криміналізації господарських відносин, які протягом тривалого часу вважалися легітимними та здійснювалися у повній відповідності до регуляторних норм. В рамках цієї тенденції, правомірна діяльність суб’єктів господарювання перекваліфіковується на «створення видимості законності», де суб’єктивна інтерпретація слідства підміняє собою об’єктивні критерії складу злочину.Чинним законодавством передбачено чітку процедуру передачі арештованих активів підприємств в управління Агентству з розшуку та менеджменту активів (АРМА). Але останнє слово у цьому питанні завжди за судом.
Про це заявив заслужений юрист України Володимир Богатир у колонці РБК-Україна.
Він зазначив, що за правилами Кримінального процесуального кодексу, усі докази у справах мають зберігатися у стані, придатному для їх використання. Коли йдеться про об’єкти, вартістю понад 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, вони передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності – за рішенням слідчого судді чи суду до Агентства з розшуку та менеджменту активів.
Експерт також підкреслив, що якщо ж арешт накладається на активи підприємства і судом вирішено питання про їх передачу, АРМА має обовʼязок зберегти не лише активи як такі, але і їхню економічну вартість, а за можливості — збільшити її.
Однією із конституційних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції).
«Сьогодні перелік тих ухвал, які можна оскаржити в апеляції, складається з п’ятнадцяти позицій. І серед них немає рішень, що стосувалися б питань передачі майна в управління. Найближчою за змістом є ухвала про арешт майна або відмову у ньому. Але при цьому слід ураховувати два аспекти. По-перше, процедура передачі майна в управління АРМА має самостійні умови прийнятності, які відмінні від критеріїв застосування арешту майна. По суті вона становить окреме більш обтяжливе порівняно з арештом втручання в право мирного володіння майном», — зазначив експерт.
За словами Богатиря, ухвала слідчого судді про відмову в задоволенні клопотання органу досудового розслідування про передачу майна в управління АРМА не може бути оскаржена. Втім, посилаючись на загальні норми КПК, сторона обвинувачення все ж подає апеляційні скарги.
Кримінальне процесуальне законодавство передбачає спеціальну процедуру зберігання речових доказів у кримінальному провадженні шляхом передачі в управління АРМА. І під час розгляду цього питання слід керуватися як загальними нормами (зокрема щодо порядку розгляду подання слідчого), так і спеціальними (ст. 100 КПК щодо порядку зберігання речових доказів, ст. 309 КПК щодо переліку судових рішень слідчого судді, які підлягають оскарженню в апеляційному порядку).
За словами юриста, зрозуміло, що під час досудового розслідування оскарження ухвал слідчого судді про передачу майна в управління АРМА або про відмову у такій передачі за процесуальним законом неможливе. Поскаржитися до апеляції можуть лише потерпілий, підозрюваний чи третя особа на ухвалу слідчого судді щодо арешту майна.
«За будь-яких обставин ми маємо розуміти, що висновки про застосування норм права, якщо вони вже викладені у постановах Верховного Суду, є обов’язковими для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Відтак, усі інші правові позиції, зокрема представників АРМА, слідчих, прокурорів, що відмінні від думки ВС є неприйнятними», — додав адвокат Володимир Богатир.