Від початку діяльності Національного антикорупційного бюро України (грудень 2015 року) і до сьогодні у кримінальних провадженнях, досудове розслідування у яких здійснювали детективи бюро, відсутні вироки, які б набрали законної сили, народним депутатам, керівникам центральних органів виконавчої влади та суддям.
Про це з посиланням на офіційну інформацію самого НАБУ пише адвокат, заслужений юрист України Володимир Богатир у своєму блозі на «Українській правді».
Він аналізує діяльність НАБУ на основі відкритих даних про зареєстровані кримінальні правопорушення та результати їх досудового розслідування, яку оприлюднює Офіс Генерального прокурора.
Так, за повний 2023 рік було обліковано 454 кримінальних правопорушення, досудове розслідування у яких здійснює саме НАБУ. З-поміж них — 11 кримінальних проступків, 58 нетяжких, 200 тяжких і 152 особливо тяжких злочинів.
Водночас кримінальних проваджень, у яких особам було вручено повідомлення про підозру, налічується 148. При цьому до суду з обвинувальним актом за цей же період було направлено лише 27 справ, а закрито майже утричі більше — 71 справу.
«Така відмінність між облікованими правопорушеннями, врученими підозрами та обвинувальними актами дає набагато більш реалістичну картину роботи детективів НАБУ, — переконаний В. Богатир. — Наведені цифри показують, що в поточній діяльності НАБУ з усіх реально розслідуваних кримінальних справ (із встановленими підозрюваними) до суду доходять приблизно 18%. При цьому 48% проваджень закривається через, наприклад, відсутність події кримінального правопорушення або відсутність в діянні складу злочину».
Але робота з очищення влади від корупції не завершується досудовим розслідуванням, — звертає увагу адвокат. Бо норма ст. 62 Конституції, яка закріпила світовий стандарт презумпції невинуватості, одночасно визначила єдиний можливий критерій ефективності боротьби зі злочинністю – вироки, основані на аргументах обвинувачення.
А їхня кількість стосовно народних депутатів, керівників центральних органів виконавчої влади та суддів, за інформацією самого НАБУ, дорівнює нулю. Водночас з січня 2016 по травень 2024 року у кримінальних провадженнях було повідомлено про підозру 63 народним депутатам, 46 керівникам центральних органів виконавчої влади, у тому числі міністрам та їх заступникам та 86 суддям.
«Фактично, ідеться про особливу системну практику, коли депутатам і чиновникам і суддям виносять підозри, підтвердити які в суді детективи НАБУ не в змозі», - робить висновок В.Богатир.
При цьому тренди підозр топчиновникам явно пов’язані не зі змінами у законодавстві, а з певними політичними — позаправовими — процесами у країні. «Нульова кількість вироків після десятків підозр, на жаль, може свідчити саме про політичний підтекст діяльності антикорупційних органів в Україні та, зокрема, намагання застосовувати НАБУ як інструмент тиску, зокрема, на парламентську та судову гілки влади», — вважає адвокат. — А спроби тиску вже можуть містити ознаки зазіхання на принципи поділу влади і балансу влади».
Повністю статтю В.Богатиря «Корупція антикорупціонерів? Про підозри в роботі НАБУ і реальні результати діяльності» можна переглянути за посиланням