Правила відкритості
Нагадаємо, відповідно до Закону «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень. Вони проголошується прилюдно, крім випадків, коли розгляд справи проводився у закритому судовому засіданні.
Оскільки судові рішення є відкритими, то й підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Виняток стосується лише ухвал про арешт майна та тимчасовий доступ до речей та документів у кримінальних провадженнях, які підлягають оприлюдненню не раніше дня їх звернення до виконання.
Але навіть у тих випадках, коли відбувався закритий судовий розгляд, рішення все одно публікуються. З них лише виключається інформація, яка за рішенням суду щодо розгляду справи у закритому судовому засіданні підлягає захисту від розголошення. І лише судові рішення про надання дозволу на проведення розвідувального заходу або про відмову в наданні такого дозволу не підлягають розголосу.
Рішення є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Пересічні громадяни, які у Порядку ведення ЄДРСР (рішення ВРП від 19.04.2018, №1200/0/15-18) називаються неавторизованими користувачами, можуть шукати, переглядати, копіювати та роздруковувати судові рішення. А спеціальним авторизованим суб’єктам (судді та інші посадовці, залучені до системи правосуддя), можуть надаватися додаткові інструменти роботи з образами інформаційних ресурсів Реєстру.
Механізм наповнення і обмеження змісту
Всі судові рішення і окремі думки суддів, викладені у письмовій формі, вносять до реєстру суди загальної юрисдикції.
Електронний примірник судового рішення або окремої думки судді оприлюднюється шляхом надсилання до Реєстру у день його виготовлення засобами автоматизованої системи документообігу суду. Це прямий обов`язок судді, який ухвалив відповідне рішення.
Звісно, аби захистити інтереси учасників процесів, передбачені певні обмеження щодо змісту текстів, які викладаються у відкритий доступ.
Законом передбачено, що не можуть бути розголошені:
1) персональні дані (місце проживання або перебування фізичних осіб із зазначенням адреси, номери телефонів чи інших засобів зв`язку, адреси електронної пошти, реєстраційні номери облікової картки платника податків, реквізити документів, що посвідчують особу, унікальні номери запису в Єдиному державному демографічному реєстрі);
2) реєстраційні номери транспортних засобів;
3) номери банківських рахунків, номери платіжних карток;
4) інформація, для забезпечення захисту якої розгляд справи або вчинення окремих процесуальних дій відбувалися у закритому судовому засіданні;
5) інші відомості, що дають можливість ідентифікувати фізичну особу.
Такі відомості замінюються літерними або цифровими позначеннями (ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 тощо).
Додатково (з мотивів безпеки) у текстах судових рішень у кримінальних справах, відкритих для загального доступу можуть не зазначатися відомості щодо суддів, які розглядали судову справу, та учасників процесу.
Також, аби унеможливити зміни або знищення речей чи документів у кримінальному провадженні, у текстах ухвал про тимчасовий доступ до речей та документів у кримінальних справах, відкритих для загального доступу, не зазначаються відомості, що дають можливість ідентифікувати осіб, які зазначені в таких ухвалах як володільці речей або документів. Інші обмежувальні заходи законодавством не передбачені.
Відповідальні не в курсі
Тим не менше, існують судові рішення, які відповідальні особи вважають за доцільне не давати у відкритий доступ. При цьому такі рішення не вкладаються у винятки, описані вище, а Державна судова адміністрація України, відповідальна за ведення ЄДРСР, воліє ігнорувати проблему, відповідаючи відписками на запити про кількість таких «засекречених» рішень і перекидаючи ці запити до Держпідприємства «Інформаційні судові системи», яке є адміністратором ЄДРСР. А в ІСС взагалі відмовляються надавати статистичну інформацію з цього приводу.
Так, наприклад, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 01.03.2018 було відведено слідчого Генпрокуратури від участі у кримінальній справі №757/8551/18-к. Але цей документ відсутній у реєстрі. Офіційна причина – інформація заборонена до оприлюднення відповідно до закону. Але розгляд питання відбувався відкрито, рішення суду було проголошено прилюдно і не вживались жодні заходи забезпечення захисту інформації з метою вчинення окремих процесуальних дій. Це, зокрема, підтверджується наявністю в тому ж реєстрі текстів рішень апеляції і касації.
Можливо справжні причини обмеження у доступі до інформації полягала в тому, що судом були встановлені обставини, що зазіхають на честь прокурорського мундиру. Слідчий приймав постанови, які скасовувалися слідчими суддями, отже з часом виникли сумніви в його об’єктивності та неупередженості.
Між іншим, факти вчинення колишніми співробітниками Департаменту спеціальних розслідувань Генпрокуратури чисельних правопорушень (штучне створення доказів обвинувачення, порушення права на захист, зокрема, недопущення захисника, вчинення правопорушень у сфері правосуддя) було предметом розслідування, яке проводилося Державним бюро розслідувань.
І відведений згаданою ухвалою слідчий був як раз фігурантом цієї справи. Коли ж на обставини навмисного порушення доступу до судового рішення автор звернув увагу Державної судової адміністрації, там умили руки: запитувана інформація про причини цього була «не відображена та не задокументована будь-якими засобами чи на будь-яких носіях», а також «не створена в процесі виконання повноважень».
Запит був переадресований за належністю до ІСС. Але і там, як виявилося, ніхто ні за що не відповідає. Точніше, вони як адміністратори, не можуть «самостійно здійснювати аналіз інформації, яка міститься в Реєстрі, зокрема, надавати тлумачення питань функціонування Реєстру / доступу до реєстру, здійснювати статистичний облік / вибірку судових рішень…».
***
Тож відкритість діяльності суду, прогнозованість судових рішень та сприяння однаковому застосуванню законодавства (мета прийняття Закону «Про доступ до судових рішень») для чиновників є пустою декларацією. Між іншим, судом вже було визнано протиправними дії Державної судової адміністрації України по скеруванню листів і постанов органів досудового розслідування Державному підприємству «Інформаційні судові системи» для виконання таких рішень органів досудового розслідування в зв’язку з порушення вимог Закону України «Про доступ до судових рішень» та Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень (див. рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 25.02.2021 у справі № 560/7790/20).
Проблема є системною і її, на жаль, ігнорує Уповноважений ВР з прав людини, до сфери якого входить контроль за дотриманням доступу до інформації, в тому числі, відповідно до закону «Про доступ до судових рішень». Але правозастосування, схоже, не є пріоритетом державної політики.
Набагато зручніше писати нові проекти, проводити круглі столи і флешмоби, освоюючи грантові кошти під чергову реформу. Яка без бажання виконувати вже прийняті закони приречена на провал.
https://zib.com.ua