Нещодавно НАБУ і САП представили результати діяльності за півріччя як історію успіху: резонансні викриття, десятки справ і мільярди гривень "економічного ефекту". Та чи дає обраний формат змогу оцінити їхню реальну роботу? Спробуємо розібратися.
В Україні система публічних закупівель стала формальною оболонкою: держава не бачить повного обсягу витрат, а переважна більшість процедур, які називають конкурентними, не є такими по суті. При цьому офіційна статистика радше маскує наявні проблеми, ніж дає основу для їх усунення, що є прямим викликом євроінтеграції.
Наприкінці 2026 року міжнародну правничу спільноту очікує подія, значення якої важко переоцінити. Вперше за багато років орган, який є єдиним механізмом правового захисту особи від зловживань каналами Інтерполу, оновлюватиметься одночасно й у повному складі.
Ліквідація банку не означає, що всі його борги погашаються виключно за встановленою законом черговістю. Деякі витрати, без яких неможливі управління активами, їх збереження чи реалізація, можуть оплачуватися поза нею. Але де проходить межа між звичайною кредиторською вимогою і витратою, необхідною для ліквідації, та чим контрагент має довести право на пріоритетну оплату? 
Судова система залишається недофінансованою, працює з відчутним кадровим дефіцитом і має невирішені соціальні питання. Водночас надходження від судового збору перевищилиплан, а серед майбутніх пріоритетів з’являються рішення з використанням штучного інтелектуСитуація із визначенням розміру застав в Україні свідчить про системну кризу їх застосування. Таку позицію у коментарях «Комерсант Український» озвучили юристи та практикуючі адвокати.
Як вказують експерти, рекордсменами із призначення захмарних заставав стали судді ВАКС, які розглядають відповідні клопотання прокурорів САП у справах НАБУ.
У 90% рішень ВАКС під час визначення розміру застав використовує механізм “виключного випадку”, зазначає заслужений юрист України Володимир Богатир.
За його словами, застава має гарантувати виконання обов’язків, а не бути покаранням чи прихованим інструментом безальтернативного ув’язнення. Проте, в Україні часто відбувається навпаки. Саме тому в ситуацію мають втрутитись законодавці та врегулювати проблему відповідними законодавчими змінами.
“Практика застосування застав у чисельних справах за сумнівної доведеності ризиків демонструє відсутність єдиної логіки. У 2024 році лише 10% рішень ВАКС вкладалися у законодавчі ліміти, тоді як у 90% справ застосовувався механізм «виключного випадку» із сумами в мільйони гривень, які часто прив’язуються до гіпотетичних збитків, ігноруючи реальний майновий стан особи та арешт її активів”, – пояснює юрист.
Він переконаний, що без втручання законодавців, ситуацію не покращити. Зокрема, парламентарі мають ухвалити зміни до законодавства та:
- обмежити застосування ст. 182 КПК щодо «виключних випадків» чіткими критеріями;
- заборонити автоматичне ототожнення суми застави із сумою збитків без підтвердження платоспроможності;
- запровадити презумпцію пропорційності застави до реального майнового стану особи, наголошує Богатир.
Позицію колеги поділяє юрист, адвокат Олександр Протас. За його словами, застава не повинна виконувати каральну функцію, лише запобіжну. Проте, на практиці саме суми захмарних застав стали інструментом утримання людей в СІЗО.
“І чемпіон у нас з такої практики це Вищий антикорупційний суд. Вони започаткували цю традицію, і суди луплять заставу таку, що люди не можуть її внести і сидить за ґратами. Далі Україна вже програє ці суди в Європейському суді з прав людини. Є така відома справа, “Істоміна проти України”, де саме Україна програла і постійно програє. Визнано, що розмір застави був таким, що перевищив можливості, і людина тому не змогла її внести. Тобто фактично це призвело до безальтернативного тримання під вартою. А це вже є порушенням права людини.
Тобто суд, досліджуючи усі обставини, має встановити той розмір застави, який для людини є суттєвий, але вона може її внести”, – наголошує юрист.
За його словами, судді натомість пішли шляхом популізму.
“Коли ВАКС почав працювати, вони почали лупити оці дикі застави, виходячи з нарахування ймовірно нанесених збитків. Але ж на стадії досудового розслідування ці збитки є не доведені.
І суди, виносячи такі рішення, які неможливо виконати, не визначивши заставу помірною, свідомо порушують норми європейського законодавства, яке є частиною нашого українського законодавства.
Домашній арешт, до речі, вважається таким же за тяжкістю, як і застава, але держава тоді не несе на це витрат. Тому це дуже цікава взагалі тема, і її треба піднімати на законодавчому рівні в Україні. Не можна плутати вирок суду, коли людина отримала обвинувальний вирок і почала відбувати покарання, і коли проводиться досудове розслідування, де існує презумпція невинуватості”, – додав він.
Народний депутат Михайло Цимбалюк у своєму коментарі зазначив, що визначення застав у справах НАБУ, зокрема, дійсно є проблемою.
Коментуючи готовність законодавців запропонувати більш чіткі механізми визначення застав, депутат зазначив, що саме фракція “Батьківщини” наразі такої змоги позбавлена через ймовірний потенційний конфлікт інтересів. Зокрема, мова про те, що саме НАБУ і САП переслідують наразі Юлію Тимошенко за підозрою у нібит спробі підкупу депутатів інших фракцій та ініціювали перед ВАКС для неї заставу у розмірі 50 млн грн.
“Насправді проблема існує. Я думаю, що вона потребує врегулювання законодавців, щоб спільно вивчити позиції правоохоронних органів і європейської практики. Отут ми повинні якраз йти за прикладом європейських судових органів і правоохоронних. Через це потрібна дискусія”, – зазначив Цимбалюк.
Як писав «Комерсант Український», Вищий антикорупційний суд обрав запобіжний захід для народної депутатки Анни Скороход у вигляді застави в розімрі 3 млн 28 тисяч грн.