Нещодавно НАБУ і САП представили результати діяльності за півріччя як історію успіху: резонансні викриття, десятки справ і мільярди гривень "економічного ефекту". Та чи дає обраний формат змогу оцінити їхню реальну роботу? Спробуємо розібратися.
В Україні система публічних закупівель стала формальною оболонкою: держава не бачить повного обсягу витрат, а переважна більшість процедур, які називають конкурентними, не є такими по суті. При цьому офіційна статистика радше маскує наявні проблеми, ніж дає основу для їх усунення, що є прямим викликом євроінтеграції.
Наприкінці 2026 року міжнародну правничу спільноту очікує подія, значення якої важко переоцінити. Вперше за багато років орган, який є єдиним механізмом правового захисту особи від зловживань каналами Інтерполу, оновлюватиметься одночасно й у повному складі.
Ліквідація банку не означає, що всі його борги погашаються виключно за встановленою законом черговістю. Деякі витрати, без яких неможливі управління активами, їх збереження чи реалізація, можуть оплачуватися поза нею. Але де проходить межа між звичайною кредиторською вимогою і витратою, необхідною для ліквідації, та чим контрагент має довести право на пріоритетну оплату? 
Судова система залишається недофінансованою, працює з відчутним кадровим дефіцитом і має невирішені соціальні питання. Водночас надходження від судового збору перевищилиплан, а серед майбутніх пріоритетів з’являються рішення з використанням штучного інтелектуВ Україні державні органи намагаються перекласти відповідальність за порушення контрагентів на замовників. Юристи та суди стверджують, що компанія-замовник не несе відповідальності за дії контрагента після завершення господарської операції.
В українській господарській практиці трапляються випадки, коли державні органи, зокрема правоохоронні, намагаються перекласти відповідальність за порушення, допущені контрагентами, на замовників товарів та послуг. Особливо це стосується ситуацій, пов’язаних з ймовірною несплатою податків. Однак позиція юристів та суду однозначна - компанія-замовник не несе відповідальності за дії контрагента після завершення господарської операції, пише УНН.
Прецедент перекладання відповідальності
Раніше УНН розповідав про прецедент, який виник з науково-виробничою фірмою ТОВ "МС АВІА-ГРЕЙД", яку звинуватили у нібито легалізації коштів через співпрацю з контрагентами. У компанії повідомили, що правоохоронні органи дійшли своїх висновків, спираючись на вибіркові банківські виписки, не звертаючись безпосередньо до самого підприємства і не проводячи повноцінної перевірки первинної документації.
При цьому у "МС АВІА-ГРЕЙД" наполягають, що всі господарські операції підтверджуються відповідними документами, вони були проведені в межах чинного законодавства та не містять жодних порушень. У компанії підкреслили, що дії постачальників після виконання контракту не можуть бути підставою для висування претензій до замовника, який діє добросовісно і в межах правового поля.
У "МС АВІА-ГРЕЙД" розцінюють таку ситуацію, як спробу чинити безпідставний репутаційний тиск на бізнес, що в умовах повномасштабної війни виконує критично важливі завдання на користь держави, зокрема й в оборонній сфері.
Позиція юристів
Юристи, опитані УНН, наголошують, що замовник не може нести відповідальність за дії постачальника після завершення договірних відносин.
Компанія-замовник діє в межах договірних відносин зі своїм контрагентом, і не може відповідати за належне виконання ним своїх податкових зобов’язань
Аналогічну позицію займає й адвокат Сергій Пагер. Він нагадує, що принцип індивідуальної відповідальності закріплений у ст. 61 Конституції України, і європейська судова практика не допускає притягнення платника податків до відповідальності за дії третіх осіб.
Якщо говорити в розрізі податкових перевірок, то необхідно зазначити, що стаття 61 Конституції України закріплює принцип індивідуального характеру юридичної відповідальності особи. З урахуванням підходів ЄСПЛ, викладених у рішеннях у справах "Бізнес Супорт Центр проти Болгарії", "Булвес АД проти Болгарії", "Інтерсплав проти України", платник податків не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб. Зазначене також підтверджується численною судовою практикою
Реальність відносин має бути підтверджена
За умови, що господарська операція була реальною, товар був поставлений, відповідні акти прийому-передачі підписані, а платіж проведений - жодних претензій до замовника бути не може.
Повертаючись до ситуації з ТОВ "МС АВІА-ГРЕЙД", варто зазначити, що подібна справа вже розглядалася в межах судової експертизи, яку проводили фахівці "Науково-дослідної лабораторії судових експертиз". За результатами економічного дослідження було встановлено: якщо компанія-замовник фактично отримала товар або послугу, до яких не було жодних зауважень чи рекламацій, має повний пакет підтверджувальних документів і діяла відповідно до вимог закону − вона не несе відповідальності за подальші дії контрагентів. У такому випадку претензії до неї є необґрунтованими.
Експерти вказують, що нерідко аби надати ваги своїм доказам правоохоронці вдаються до деяких маніпуляцій, наприклад називають поверхневі перевірки – "аналітичними дослідженнями" або "аналітичними довідками", які, на практиці не мають юридичної сили. Але саме на основі таких документів, формуються кримінальні справи і звинувачення щодо добросовісних компаній. Тобто нерідко звинувачення базуються на опосередкованій відповідальності, що можна розцінювати як свавілля.
Так звані "аналітичні дослідження" Державної податкової служби прямо не передбачені законодавством
Тож очевидно, що компанія-замовник не повинна і не може нести відповідальність за дії третіх осіб, якщо вона діяла добросовісно, отримала товар чи послугу, вчасно оплатила їх та має всі підтверджувальні документи. Спроби правоохоронців притягти замовників до відповідальності за дії контрагентів — це порушення базових принципів права, зокрема Конституції України, і повинні оскаржуватися в суді. Право в України не повинне працювати за принципом "винен, бо знайомий".