21 листопада, Вольфсон коледж Оксфордського університету зібрав провідних науковців, арбітрів та юристів-практиків із ключових арбітражних юрисдикцій світу на IX Oxford Arbitration Day.
Ініціатива Національного антикорупційного бюро обмежувати право власності на підприємствах без рішення суду сама створює нові корупційні можливості.
Заслужений юрист України та адвокат Володимир Богатир вважає, що ініціатива Національного антикорупційного бюро обмежувати право власності на підприємствах без рішення суду сама створює нові корупційні можливості
Ініціатива НАБУ, що передбачає обмеження прав власності на підприємства за рішенням Директора НАБУ та без необхідності судового розгляду, суперечить не лише Конституції, а й Кримінальному процесуальному кодексу України, який послідовно забезпечує судовий контроль.
Вантажний рухомий склад залізничного транспорту становить критичну інфраструктурну компоненту національної економіки, визначаючи пропускну спроможність логістичних ланцюгів і обсяги торгівельних операцій. Аналіз динаміки змін парку вагонів у 2014-2024 роках вказує на значні диспропорції у його складі. Докладніше – в колонці Володимира Богатира.
Обвинувальний акт у кримінальному процесі не є ані вироком, ані доказом вини, його єдина функція – процесуально окреслити межі обвинувачення. За вимогами ст. 291 КПК України він має містити виклад фактичних обставин, які підтверджуються належними доказами, що є у матеріалах справи. Але у практиці органів досудового розслідування утвердилася тенденція сприймати сам факт складання обвинувального акта як підтвердження доведеності вини. Такий підхід трансформує акт із процесуального документа в інструмент формування громадської думки та створює ризик підміни презумпції невинуватості припущеннями обвинувачення.
Трансформація українського партійного поля демонструє не стільки еволюцію політичної конкуренції, скільки еволюцію самої функцій держави, від пасивного реєстратора, що лише легітимізував партії, до активної регулятора політичного простору.
Правозастосовна практика демонструє загрозливу тенденцію до ретроспективної криміналізації господарських відносин, які протягом тривалого часу вважалися легітимними та здійснювалися у повній відповідності до регуляторних норм. В рамках цієї тенденції, правомірна діяльність суб’єктів господарювання перекваліфіковується на «створення видимості законності», де суб’єктивна інтерпретація слідства підміняє собою об’єктивні критерії складу злочину.Заслужений юрист Володимир Богатир дослідив, що в Україні з 1991 року зникло 42% шкіл.
Чи забезпечені гарантовані Конституцією гарантії?
Преамбула та стаття 1 Конституції України визначають Україну як демократичну, соціальну, та правову державу. Замислимось, що з цього залишилось в Україні на сьогодні.
Конституційною характеристикою України як соціальної держави є зокрема забезпечення ефективної реалізації прав громадян країни на освіту, що зобов’язує уряд здійснювати політику, спрямовану на забезпечення задоволення основних життєвих потреб усіх соціальних верств і груп населення, на утвердження в суспільстві соціальної справедливості. Соціальна держава бере на себе обов’язок забезпечити кожному члену суспільства гідний сучасної людини мінімум соціальних благ та розвиток. Розбудова соціальної держави в Україні відповідає світовим тенденціям суспільного розвитку і повинна гарантувати найбільш ефективний спосіб поєднання основ свободи й влади з метою забезпечення добробуту особистості та суспільства, забезпечення соціальної справедливості й солідарності у розподілі результатів суспільної праці. Принцип соціальної справедливості реалізується зокрема шляхом рівного доступу громадян до освіти.
Стаття 53 Конституції гарантує кожному право на освіту. При цьому повна загальна середня освіта в Україні є обов’язковою. Держава забезпечує її доступність і безоплатність.
Очевидно, що ці гарантії працюють у містах. Вирішити негаразди сільської освіти наразі не вийшло. Єдиним ефективним способом залишається ліквідація шкіл разом з їхніми проблемами. Втім, зі скороченням населення в країні, зниженням народжуваності, зникає також і потреба в освітніх послугах.
Чому різко скорочується кількість шкіл, учнів та учителів?
Про це зокрема свідчать дані про загальну середню освіту в Україні, розміщені на офіційному сайті Державної служби статистики.
На початок навчального року 1991/92 навчального року, в Україні, яка щойно оголосила про свою незалежність, було 21,9 тисячі закладів середньої освіти. 7,102 млн. учнів навчали 543 тис. учителів (один учитель на 13 учнів). Цікаво, що попри складні часи буремних 90-х освіта зростала. Максимальний показник припав на 1995/96 навчальний рік - 22,3 тис. шкіл, 7,143 млн. учнів, 596 тис. учителів.
Останні оприлюднені дані 2023-2024 навчального року говорять, що в Україні з моменту здобуття незалежності залишилося лише 58% (12,7 тис.) шкіл, у яких навчаються 3,906 млн. учнів та працюють 390 тис. учителів (відповідно 55% та 71,8% порівняно із показниками 1991 року). Зрозуміло, що починаючи з 2014 року статистика подається без даних тимчасово окупованих територій та зон, де ведуться або велися бойові дії, але тенденція поступового зниження показників простежується і до 2014 року. А от у період з 2014 по 2022 рік кількість учнів у школах зростала попри стрімке скорочення кількості самих шкіл. Більш детально освітню динаміку у країні можна подивитися на інфографіці.
Крім цього, показовими є дані про кількість ліквідованих та створених (уведених в експлуатацію) шкіл в Україні в останні роки. Ці цифри були надані Інститутом освітньої аналітики Міністерства освіти і науки на наш запит. І їх співвідношення завжди різнилося у рази. Найбільш кричущими є показники 2020/21 навчального року, протягом якого в Україні було ліквідовано 249, а запущено лише 9 шкіл.
Окрему проблему становить сільська освіта. Шкіл у селах було завжди більше, ніж у містах (останні дані - на 41,3%). Але учнів навчалося значно менше (за інформацією 2023-24 року - у 2,5 раза). При цьому якість сільських послуг освіти зазвичай була нижчою, що підтверджують показники успішності. Та й доступність залишала бажати кращого. А це прямо пов’язано з ефективним використанням коштів. Можливо саме тому закриття шкіл там проходить більш активно. У той самий «довоєнний» 2020/21 рік у містах було ліквідовано 27 шкіл, а в селах - 222. Тоді як утворено лише 7 та 2 школи відповідно.
За даними Держстату України кількість закладів загальної середньої освіти державної та комунальної власності по Україні у 2023/2024 навчальному році (12247) порівняно із 2021/22 навчальним роком (13585) скоротилась на 1338 (10,6%), яке торгнулось усіх регіонів країни.
Натомість кількість приватних закладів загальної середньої освіти збільшилась на 48 у 2023/24(454) порівняно з 2021/22 (406) та торкнулось Вінницької (2), Волинської (1), Дніпропетровської (6), Івано-франківської (3), Київської (9), Кіровоградської (2), Львівської (6), Одеської (4), Полтавської (1), Тернопільської (2), Чернівецької (3), Чернігівська (1), м. Київ (14).
Кількість сільських закладів загальної середньої освіти, заснованих на державній та комунальній власності, на початок 2021/22 навчального року становило 8412, а на початок 2023/24 навчального року – 7396.
* * *
Очевидна невідповідність реального стану освіти конституційним гарантіям, нерівність у доступі до якісної освіти між містами та селами все стала буденністю, тож на розраховуючи самі на себе пригадаємо Кобзаря: «Учітеся, брати мої, думайте, читайте, і чужому научайтесь, й свого не цурайтесь».