• 1.jpg
  • 2.jpg
  • 3.jpg
  • 4.jpg
  • 5.jpg

Wiadomości i publikacje

У Великій Британії триває IX Oxford Arbitration Day

21 листопада, Вольфсон коледж Оксфордського університету зібрав провідних науковців, арбітрів та юристів-практиків  із ключових арбітражних юрисдикцій світу на IX Oxford Arbitration Day.

Więcej…
Ініціатива НАБУ отримати можливість обмежувати право власності на підприємствах сама створює корупційні ризики

Ініціатива Національного антикорупційного бюро обмежувати право власності на підприємствах без рішення суду сама створює нові корупційні можливості.

Więcej…
Ініціатива НАБУ отримати можливість обмежувати право власності на підприємствах сама створює корупційні ризики

Заслужений юрист України та адвокат Володимир Богатир вважає, що ініціатива Національного антикорупційного бюро обмежувати право власності на підприємствах без рішення суду сама створює нові корупційні можливості

Więcej…
Це не просто хибна ідея, а підрив основ бізнес-клімату», – юрист про плани НАБУ обмежувати права власності на підприємства

Ініціатива НАБУ, що передбачає обмеження прав власності на підприємства за рішенням Директора НАБУ та без необхідності судового розгляду, суперечить не лише Конституції, а й Кримінальному процесуальному кодексу України, який послідовно забезпечує судовий контроль.

Więcej…
Вагони економіки: як змінювався залізничний вантажний парк за десятиліття

Вантажний рухомий склад залізничного транспорту становить критичну інфраструктурну компоненту національної економіки, визначаючи пропускну спроможність логістичних ланцюгів і обсяги торгівельних операцій. Аналіз динаміки змін парку вагонів у 2014-2024 роках вказує на значні диспропорції у його складі. Докладніше – в колонці Володимира Богатира.

Więcej…
Справа Дубневича: як будують обвинувачення без доказів

Обвинувальний акт у кримінальному процесі не є ані вироком, ані доказом вини, його єдина функція – процесуально окреслити межі обвинувачення. За вимогами ст. 291 КПК України він має містити виклад фактичних обставин, які підтверджуються належними доказами, що є у матеріалах справи. Але у практиці органів досудового розслідування утвердилася тенденція сприймати сам факт складання обвинувального акта як підтвердження доведеності вини. Такий підхід трансформує акт із процесуального документа в інструмент формування громадської думки та створює ризик підміни презумпції невинуватості припущеннями обвинувачення.

Więcej…
Партійне будівництво України: як змінювався політичний ландшаф

Трансформація українського партійного поля демонструє не стільки еволюцію політичної конкуренції, скільки еволюцію самої функцій держави, від пасивного реєстратора, що лише легітимізував партії, до активної регулятора політичного простору.

Więcej…
Підміна господарського ризику кримінальним умислом на прикладі "газової справи" Дубневича

Як в Україні посилюється тенденція до криміналізації господарських відносин, і чому слідство кваліфікує звичайні бізнес-угоди як злочин, – в колонці адвоката Володимира Богатира.

Więcej…
Підміна господарського ризику кримінальним умислом на прикладі «газової справи» Дубневича

Правозастосовна практика демонструє загрозливу тенденцію до ретроспективної криміналізації господарських відносин, які протягом тривалого часу вважалися легітимними та здійснювалися у повній відповідності до регуляторних норм. В рамках цієї тенденції, правомірна діяльність суб’єктів господарювання перекваліфіковується на «створення видимості законності», де суб’єктивна інтерпретація слідства підміняє собою об’єктивні критерії складу злочину.

Więcej…
Регуляторна сліпота. Чому фінансовий моніторинг грального бізнесу в Україні залишається ілюзією?

Про те, як легалізація грального бізнесу у 2020 році мала вивести ринок з тіні, але відсутність консолідованої статистики та розриви у звітності створили загрози фінансовій безпеці та ефективності політики регулювання, – у колонці адвоката Володимира Богатира.

Więcej…

Kontakty

+38 (044) 363 77 22
Ten adres pocztowy jest chroniony przed spamowaniem. Aby go zobaczyć, konieczne jest włączenie w przeglądarce obsługi JavaScript.
 

Adres pocztowy:
Kancelaria Adwokacka «Bogatyr i Partnerzy»
01024, Ukraina,
Kijów-24, skrytka poczt. 770

Для виконання особливо важливих державних завдань за кордоном офіційним представникам країни необхідні додаткові гарантії безперешкодної діяльності і захист. Такі гарантії згідно з міжнародними домовленостями надаються тим, кому держава видала дипломатичний паспорт. Що це за документ, хто може його отримати та скільки їх видається в Україні.

Статус пред’явника

Статус дипломатичного паспорта визначається ст. 23 Закону «Про Єдиний державний демогафічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус». Це документ, що посвідчує особу, підтверджує громадянство України під час перетинання державного кордону і перебування за межами України та надає право такій особі на виїзд з України та в'їзд в Україну.

І з такого визначення не зрозуміло, чим він відрізняється від звичайного закордонного, який фактично виконує ті самі функції.

Наприкінці цієї статті окремо зазначається, що дипломатичний паспорт України містить текст українською та англійською мовами: «Іменем України Міністр закордонних справ України просить усі компетентні органи влади безперешкодно пропускати пред’явника цього паспорта, надавати йому необхідну допомогу та захист».

На практиці це проявляється у «пільгах» при перетині державних кордонів (як от окремий коридор без загальних черг та безвізовий в’їзд до деяких країн), а також певних гарантіях, в тому числі у разі виникнення конфліктних ситуацій. Державні і правоохоронні органи всіх країн безумовно ставитимуться до володільців дипломатичних паспортів з більшою повагою.

Порядок оформлення, видачі, обміну, повернення державі, зберігання та знищення дипломаичних паспортів України визначається Положенням, затвердженим Указом Президента від 12.05.2015 №264/2015.

По роботі і не тільки

Особливе ставлення державних органів, в тому числі іноземних держав, безумовно пов’язане не з видатною особистістю пред’явника паспорта, а з тими особливими державними функціями, які він виконує від імені України.

І за загальним правилом дипломатичний паспорт оформлюється Міністерством закордонних прав (у взаємодії з Головним обчислювальним центром Єдиного державного демографічного реєстру та Державним центром персоналізації документів) та видається для роботи, пов’язаної із виїздом за кордон і представництвом нашої країни. Саме тому, коли такої роботи немає, він має здаватися на зберігання до МЗС. Хоча є і винятки.

За цією логікою паспорт оформлюється на п’ять років та видається «на руки» лише на певні строки:

  • ТОП-посадовцям та їх подружжю (Президентові, Голові ВР, Прем’єр-міністрові та міністру закордонних справ) - на строк перебування на посаді;
  • дипломатам та чиновникам (а також подружжю та дітям), які постійно працюють за кордоном у дипломатичних установах України та міжнародних організаціях за квотою України - на строк перебування у довготерміновому відрядженні;
  • іншим службовим особам (диппрацівникам, нардепам, міністрам, голові Конституційного Суду, секретареві РНБО, членам офіційних делегацій на переговори), коли йдеться про їхній виїзд у службове відрядження за кордон — на строк такого відрядження. Оскільки паспорт зберігається в МЗС, його видча здійснюється на підставі подання керівництва державного органу.

Цікаво, що в переліку згадуються дві не існуючі нині посади: Голови Верховного Суду України (сьогодні цей суд не містить України у своєму найменуванні) та Глави Адміністрації Президента України (яка перетворилася на Офіс). Зрозуміло, що з реформами банально забули внести зміни. Втім, з формальної точки зору, керівник ОП та очільник судової влади не можуть претендувати на «корочку» за своїми посадами.

З цього правила передбачено два винятки. Вони стосуються експрезидентів та осіб, яким було присвоєно дипломатичний ранг Надзвичайного і Повноважного Посла та їхнього подружжя. За ними зберігається право на користування дипломатичним паспортом довічно, навіть після закінчення професійної діяльності. Також, як виняток, дипломатичний паспорт може оформлюватися і видаватися будь-кому, хто виконує особливо важливі функції у сфері зовнішніх зносин. Для цього потрібно письмове рішення міністра закордонних справ України, якщо на це є письмовий дозвіл Президента України.

Мовою цифр

Ми поцікавилися у Міністерства закордонних справ про кількість виданих та дійсних дипломатичних паспортів України.

І, за даними відомчої інформаційної системи МЗС, за період з 21 травня 2015 року (коли у міністерстві почали застосовувати Єдиний державний демографічний реєстр) по теперішній час усього було оформлено 7025 дипломатичних паспортів. З них:

  • 6118 (87,1%) - співробітникам органів дипломатичної служби України;
  • 589 (8,4%) - за клопотанням Апарату ВР;
  • 318 (4,5%) - представникам інших державних органів України.

Певний «сплеск» в їх оформленні спостерігався у 2019 році серед народних депутатів. Тоді їм було видано майже дві сотні документів. Адже саме в цьому році відбулися позачергові парламентські вибори і нові слуги народу вважали за необхідне отримати додаткове підтвердження свого особливого статусу.

А от після початку повномасштабного вторгнення інтерес до оформлення дипломатичних паспортів упав на третину. Так, якщо у 2021 році було оформлено 931 документ, то в наступному - лише 584. І це був найменший показник за всі роки. Бо дійсно, коли говорять пушки, дипломати мовчать.

Нюанси знищення

Втім, з усіх оформлених дипломатичних паспортів лише трохи більш ніж половина (3695) залишаються дійсними.

Річ у тім, що цей документ (який вважається власністю держави) підлягає знищенню у разі:

  1. припинення громадянства України особи;
  2. втрати або викрадення;
  3. припинення існування підстав для оформлення та видачі;
  4. неповернення паспорта на зберігання до МЗС;
  5. смерті особи;
  6. виявлення помилки в паспорті;
  7. закінчення строку дії паспорта;
  8. непридатності паспорта для дальшого використання.

Зрозуміло, що найбільш типовими є ситуації закінчення строку дії та припинення підстав для оформлення, наприклад, звільнення з посади. І за досліджуваний період, за даними МЗС усього було знищено 2692 паспорти.

Але окремо міністерство також повідомило нам про визнання недійсними (без знищення) 223 паспортів. Очевидно, це прямо пов’язано зі скандалом 2022 року, коли після повномасштабного вторгнення взялися наводити лад з дипломатичними паспортами, що перебували на руках у народних депутатів. Тоді МЗС кілька разів зверталося до народних обранців з проханням повернути документи. Але ті проігнорували законні заклики відомства. Тож усі дипломатичні паспорти, що не були своєчасно повернуті народними депутатами до МЗС на зберігання, були визнані недійсними. Тоді чиновники навіть випустили окреме . Щоправда, у серпні 2022-го йшлося про 225 паспортів. Чому сьогодні число стало на два меншим — невідомо.

Головним документом який визначає дипломатичні привілеї та імунітети є Віденська конвенція про дипломатичні зносини. Логіка полягає в тому, що дипломатичний імунітет має діяти лише щодо посадових осіб, акредитованих у країні перебування, або таких, що в'їжджають або виїжджають з країни що приймає. Статистика ж вказує на досить широке коло посадових осіб, якім видані такі паспорти.

https://ukranews.com

FaLang translation system by Faboba