21 листопада, Вольфсон коледж Оксфордського університету зібрав провідних науковців, арбітрів та юристів-практиків із ключових арбітражних юрисдикцій світу на IX Oxford Arbitration Day.
Ініціатива Національного антикорупційного бюро обмежувати право власності на підприємствах без рішення суду сама створює нові корупційні можливості.
Заслужений юрист України та адвокат Володимир Богатир вважає, що ініціатива Національного антикорупційного бюро обмежувати право власності на підприємствах без рішення суду сама створює нові корупційні можливості
Ініціатива НАБУ, що передбачає обмеження прав власності на підприємства за рішенням Директора НАБУ та без необхідності судового розгляду, суперечить не лише Конституції, а й Кримінальному процесуальному кодексу України, який послідовно забезпечує судовий контроль.
Вантажний рухомий склад залізничного транспорту становить критичну інфраструктурну компоненту національної економіки, визначаючи пропускну спроможність логістичних ланцюгів і обсяги торгівельних операцій. Аналіз динаміки змін парку вагонів у 2014-2024 роках вказує на значні диспропорції у його складі. Докладніше – в колонці Володимира Богатира.
Обвинувальний акт у кримінальному процесі не є ані вироком, ані доказом вини, його єдина функція – процесуально окреслити межі обвинувачення. За вимогами ст. 291 КПК України він має містити виклад фактичних обставин, які підтверджуються належними доказами, що є у матеріалах справи. Але у практиці органів досудового розслідування утвердилася тенденція сприймати сам факт складання обвинувального акта як підтвердження доведеності вини. Такий підхід трансформує акт із процесуального документа в інструмент формування громадської думки та створює ризик підміни презумпції невинуватості припущеннями обвинувачення.
Трансформація українського партійного поля демонструє не стільки еволюцію політичної конкуренції, скільки еволюцію самої функцій держави, від пасивного реєстратора, що лише легітимізував партії, до активної регулятора політичного простору.
Правозастосовна практика демонструє загрозливу тенденцію до ретроспективної криміналізації господарських відносин, які протягом тривалого часу вважалися легітимними та здійснювалися у повній відповідності до регуляторних норм. В рамках цієї тенденції, правомірна діяльність суб’єктів господарювання перекваліфіковується на «створення видимості законності», де суб’єктивна інтерпретація слідства підміняє собою об’єктивні критерії складу злочину.Всі паперові документи Президента України та Офісу Президента України, які зберігаються у секторі опрацювання та зберігання документів, законсервовано до закінчення воєнного стану.
Про це повідомили в Департаменті з питань звернень громадян ОГП (лист від 10.10.2023 № 22/1-09/4534) на запит адвоката Володимира Богатиря.
При цьому консервація «унеможливлює надання копій запитуваних документів».
Як підстава консервації та відмова у наданні документів у листі згадується Указ Президента від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні». Інших правових підстав не наводиться.
«Зрозуміло, що відповідно до ст. 64 Конституції в умовах воєнного стану можуть бути обмежені деякі конституційні права і свободи громадян, зокрема право на вільне збирання, зберігання, використання і поширення інформації, - коментує ситуацію В .Богатир. – Разом із тим, право на доступ до інформації в умовах воєнного стану обмежується в цілях захисту інтересів національної безпеки та територіальної цілісності держави. Так само як і у мирний час, усі державні органи та їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України».
Адвокат звернув увагу на те, що процес закриття інформації від загалу у законодавстві України характеризується терміном «обмеження доступу», який також має свої чітко визначені правила.
Попри війну, в Україні продовжує діяти Закон «Про доступ до публічної інформації».
Зважаючи на це, переконаний адвокат, жоден орган не має права закрити всю інформацію на тій підставі, що в країні введено воєнний стан. Питання має вирішуватись в кожному випадку окремо.
«В цьому випадку в Офісі Президента, аби не давати інформацію на запити, фактично підмінили поняття і говорять про консервацію, - коментує В. Богатир. – Процес консервації документів стосується бібліотечної та архівної справи. Він пов’язаний із певним комплексом робіт (обробка хімічними речовинами, дотримання певного температурного режиму та вологості тощо), який спрямований на подовження терміну зберігання документа, якому в силу природних процесів загрожує знищення».
«Отже, чиновники фактично створили штучну підставу для додаткового обмеження доступу до публічної інформації, що не личить правовій державі навіть в умовах воєнного стану», - резюмував адвокат.