Звітність Антимонопольного комітету демонструє активну роботу: справи розглядаються, порушення фіксуються, штрафи накладаються. Однак Рахункова палата виявила глибокий розрив між ухваленням рішень та їх виконанням. Причини цього розриву змушують переглянути межі відповідальності регулятора.
Кримінальне законодавство враховує мету, мотив і спосіб учинення правопорушення, розмір завданої шкоди, кількість співучасників та інші характеристики протиправної поведінки. Водночас мова, якою формується, виражається та реалізується кримінально протиправний умисел, самостійного правового значення не має. Такий підхід видається непослідовним на тлі сформованої практики мовного контролю.
В Україні система публічних закупівель стала формальною оболонкою: держава не бачить повного обсягу витрат, а переважна більшість процедур, які називають конкурентними, не є такими по суті. При цьому офіційна статистика радше маскує наявні проблеми, ніж дає основу для їх усунення, що є прямим викликом євроінтеграції.
Наприкінці 2026 року міжнародну правничу спільноту очікує подія, значення якої важко переоцінити. Вперше за багато років орган, який є єдиним механізмом правового захисту особи від зловживань каналами Інтерполу, оновлюватиметься одночасно й у повному складі.Аналіз статистики видачі (екстрадиції) за 2025 рік зафіксував 77 вхідних та 409 вихідних запитів про видачу осіб. Фактично ж передано приблизно 155 осіб до України (переважно з Німеччини та Польщі) та 32 особи з України. Спостерігається стабільне зростання кількості запитів з України, швидкості й відсотків їх виконання, розширення міжнародної співпраці. Фрагментація ж обліку між органами ускладнює аналіз.
Маємо 4 офіційні відповіді від Мін’юсту, Офісу Генерального прокурора, Національної поліції та Департаменту з питань виконання кримінальних покарань.
Кожна відповідь обмежена власною компетенцією відповідно до ст.574 КПК. ОГП — досудове розслідування, Мін’юст — судове провадження та виконання вироку.
Порівняння наданих даних виявляє певні розбіжності під час співставлення цифр, що можна пояснити через різні сфери обліку та законодавчо розмежовані сфери функціональних обов’язків.
Запити на видачу (екстрадицію)
Вхідні (від іноземних держав):
ОГП (досудове): 54 надійшло, 39 виконано, 4 відмовлено;
Мін’юст (судове/виконання вироку): 23 надійшло.
Вихідні (від України):
ОГП: 312 направлено, 257 виконано;
Мін’юст: 97 направлено.
Всього вхідних запитів — 77, вихідних — 409.
Фактичні передачі
До України:
Національна поліція (через НЦБ Інтерпол): 153 особи (Німеччина — 85, Польща — 34, Чехія — 8, Іспанія — 7, Молдова — 4, Франція/ Словаччина/ Данія — по 2, Латвія, Італія, Румунія, Литва, Бельгія, ОАЕ, Вірменія, Сербія та Хорватія — по 1);
ДПВКП (особи в СІЗО/ установах ДКВС): 157 осіб (Німеччина — 80, Польща — 36, Чехія — 9, Іспанія — 6, Казахстан — 5, Молдова — 4, Грузія/ Данія/ Франція — по 2, Бельгія, Болгарія, Вірменія, Італія, Литва, Латвія, ОАЕ, Румунія, Сербія, Словаччина, Хорватія — по 1).
З України:
Національна поліція: 29 осіб (Молдова — 7, Чехія — 4, Польща/ Німеччина/ США — по 3, Азербайджан/ Швеція/ Італія — по 2, ОАЕ, Франція та Литва — по 1);
ДПВКП: 36 осіб (Молдова — 9, Туреччина — 5, Чехія — 4, Німеччина/ Польща/ США — по 3, Азербайджан/ Італія/ Швеція — по 2, Литва, ОАЕ, Франція — по 1).
Розбіжності в чотирьох особах (до України) та семи особах (з України) можна пояснити різним обсягом обліку. Така фрагментація обліку (ОГП — досудове, Мін’юст — судове провадження, Нацполіція та ДПВКП — фактичні передачі) дещо ускладнює цілісний аналіз.
У 2025 році направлено 409 запитів проти 77 отриманих. Показник виконання вихідних запитів ОГП сягає 82% (257 із 312), що свідчить про високу ефективність досудового етапу.
Спостерігається асиметрія фактичних потоків, так до України передано приблизно 155 осіб, при цьому лідерами є Німеччина та Польща.
З України видано приблизно 32 особи. Така тенденція є типовою для держав з високим рівнем еміграції правопорушників, але вимагає додаткового аналізу таких підстав, як тяжкість злочинів громадянство правопорушників.
Проблеми прозорості й шляхи вдосконалення
Проблема прозорості публічної інформації щодо видачі (екстрадиції) залишається актуальною. Правоохоронні та державні органи в окремих випадках законно відмовляють у створенні нової статистики, зокрема Офіс Генерального прокурора надав форму №П, яка не містить розбивки за країнами/ злочинами. Це суттєво обмежує науковий та практичний аналіз. Розбіжності ж в обліку між Нацполіцією та ДПВКП (4—7 осіб) вказують на необхідність створення єдиного електронного реєстру.
Запровадження єдиної міжвідомчої бази даних екстрадицій з обов’язковою розбивкою за країнами та видами правопорушень дозволило б систематизувати й узагальнити статистичні дані для їх подальшого аналізу, а також практичного використання. Зокрема при підготовці запитів на екстрадицію необхідно обов’язково враховувати прецеденти попередніх відмов.
Отримані дані вказують на ефективність міжнародного співробітництва України в 2025 році, але фрагментація статистики вимагає подальших досліджень.
Порівняльна динаміка
Кількість вихідних запитів України свідчить про системну роботу ОГП та Мін’юсту. Водночас вхідні запити залишаються нижчими, а частка успішних фактичних передач залежить від країни.
Суди Австрії, Франції, Кіпру у 2023—2024 роках відмовляють з посиланням на ст.3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а саме ризик нелюдського поводження чи відсутність справедливого суду через війну. Це вимагає додаткових гарантій з боку України та принаймні початку системного дотримання стандартів, на які неодноразово звертає увагу Європейський суд з прав людини.
Серед позитивних тенденцій міжнародного співробітництва 2025 року слід відзначити швидкість виконання запитів, в деяких випадках від затримання до видачі проходить від 1 до 3 місяців, активно використовуються спільні слідчі групи та канали SIENA (Europol), налагоджується співпраця з юрисдикціями, що розвиваються, зокрема з ОАЕ.
Отже, 2025 рік засвідчив екстрадиційну стабільність та подальше зростання кількості запитів з України.