Вантажний рухомий склад залізничного транспорту становить критичну інфраструктурну компоненту національної економіки, визначаючи пропускну спроможність логістичних ланцюгів і обсяги торгівельних операцій. Аналіз динаміки змін парку вагонів у 2014-2024 роках вказує на значні диспропорції у його складі. Докладніше – в колонці Володимира Богатира.
Обвинувальний акт у кримінальному процесі не є ані вироком, ані доказом вини, його єдина функція – процесуально окреслити межі обвинувачення. За вимогами ст. 291 КПК України він має містити виклад фактичних обставин, які підтверджуються належними доказами, що є у матеріалах справи. Але у практиці органів досудового розслідування утвердилася тенденція сприймати сам факт складання обвинувального акта як підтвердження доведеності вини. Такий підхід трансформує акт із процесуального документа в інструмент формування громадської думки та створює ризик підміни презумпції невинуватості припущеннями обвинувачення.
Трансформація українського партійного поля демонструє не стільки еволюцію політичної конкуренції, скільки еволюцію самої функцій держави, від пасивного реєстратора, що лише легітимізував партії, до активної регулятора політичного простору.
Правозастосовна практика демонструє загрозливу тенденцію до ретроспективної криміналізації господарських відносин, які протягом тривалого часу вважалися легітимними та здійснювалися у повній відповідності до регуляторних норм. В рамках цієї тенденції, правомірна діяльність суб’єктів господарювання перекваліфіковується на «створення видимості законності», де суб’єктивна інтерпретація слідства підміняє собою об’єктивні критерії складу злочину.
Як «посилення захисту» може зруйнувати конституційні гарантії
Переважна більшість реформаторських декларацій у кримінально-правовій сфері відкривається посиланням на презумпцію невинуватості та принцип змагальності. Водночас дані Державної судової адміністрації (ДСА) засвідчують, що максима in dubio pro reo в Україні переважно лишається декларативною, а не повсякденною судовою реальністю. З 2008 по 2024 рр. частка осіб, виправданих судами першої інстанції, коливалася поблизу одного відсотка і лиш інколи підіймалася вище цієї позначки. 
Адвокат Володимир Богатир у колонці «Української правди» критикує подекуди декларативне дотримання принципів «презумпції невинуватості» й змагальності в кримінальних процесах, констатуючи глибинну кризу вітчизняної судової системи.Юрист Володимир Богатир стверджує, що НАБУ та ВАКС були створені з порушенням Конституції, а добір кадрів здійснювався міжнародними партнерами без розуміння українського законодавства. Він наголошує на необхідності розслідування процедури відбору та перевірки громадянства співробітників НАБУ, які, на його думку, мають зв'язки з олігархічними групами та іноземними організаціями.
Національне антикорупційне бюро вже давно піддається критиці з боку правників. Питання його створення, призначення керівництва та діяльності були предметом розгляду Конституційного Суду України та обговорення серед правників щодо відповідності Конституції. Юридична спільнота вже наводила кричущі факти корумпованості співробітників НАБУ, які, на їхню думку, не розслідувалися СБУ чи ДБР, а також підозрювали можливі зв’язки з рф. Таку думку у коментарі УНН висловив юрист Володимир Богатир.
Адвокат зауважив, що такі органи як НАБУ і Вищий антикорупційний суд були створені з порушенням Конституції України. Крім того, з самого початку виникали питання до процедури перевірки кандидатів на посаду до цих органів. "Перевіркою кандидатів на посади в НАБУ та ВАКС займались нікому невідомі міжнародні партнери, які не мали жодного розуміння, як судової, так і правоохоронної системи нашої держави, не знали української мови, законодавства нашої країни та мали сумнівну репутацію у своїх країнах. Процедура відбору кандидатів на посади в НАБУ і ВАКС має стати предметом окремих кримінальних проваджень зокрема щодо тодішнього керівництва ВККС. Що ж стосується НАБУ, то тут є цілий пласт роботи особливо з особами, яких "парашутували" з інших країн. Тут потрібно з’ясувати, як вони отримали громадянство та посади без знання мови й освіти, чи припинили вони громадянство країни, з якої прибули. Багато з них навіть не декларував майно в Україні.", – вважає Заслужений юрист України.
В результаті, на думку Богатиря, сьогодні ми бачимо багатовекторну залежність співробітників НАБУ, як від внутрішніх українських кланів і олігархічних груп, які їх "делегували", так і від іноземних громадян і організацій.
"Вже декілька років правники відкрито вказують на серйозні порушення. Неефективною виявилась ані робота управління внутрішнього контролю НАБУ, ані зовнішній аудит. Викривалась інформація про фейкові криптогаманці та проводилось розслідування, як детективи НАБУ отримували кошти від бізнесменів, що пов’язані з рф, але ці факти замовчувались. Ці детективи мали доступ до державної таємниці й ними давно мав би займатись Департамент захисту національної державності СБУ. Наразі СБУ і Офіс Генерального прокурора надали попередню процесуальну оцінку і далі будемо спостерігати наскільки ефективним буде досудове розслідування", – зауважив Богатир, додавши, що слід змінювати підхід до добору працівників таких органів.
"Настав час законодавчо врегулювати право доступу до правоохоронної сфери та державного управління лише особам, які останні 15-20 років постійно проживають на території України та є її громадянами. Критерій наявності вітчизняної вищої освіти для правоохоронної сфери теж має бути обов’язковим", - вважає юрист.
В цьому контексті важливим є і питання доступу до державної таємниці.
"Ми бачимо що НАБУ розслідує важливі, резонансні справи, пов’язані із державним управлінням, питаннями оборони та стратегічних об’єктів і відповідно детективи мають доступ до дуже чутливої інформації. Фактично СБУ була обмежена в перевірці кандидатів на заняття посад в НАБУ і САП, зокрема щодо їхніх зв’язків з іноземцями чи інтересів на окупованих територіях. Фактично ці функції були урізані на законодавчому рівні", – вважає юрист.
Загалом, Богатир доходить висновку, що антикорупційна тріада (НАБУ, САП та ВАКС) з одного боку піддалась внутрішньому "зрощуванню", а з другого – відмежувалась від української правоохоронної та судової систем. Крім того НАБУ взяла на себе розслідування злочинів, які їй не підслідні, що призвело до конфліктів із СБУ та ДБР.
Насамкінець, юрист позитивно оцінює те, що СБУ нарешті звернула увагу на антикорупційні органи, які, на його думку, часто виходять за межі закону.
Як повідомлялося раніше, працівниками СБУ, ДБР та ОГП провели понад 70 обшуків стосовно співробітників НАБУ.
Зокрема, затримано Руслана Магамедрасулова, керівника територіального управління детективів НАБУ, за підозрою у пособництві рф. Його звинувачують у посередництві в продажу технічної коноплі до Дагестану, вирощеної його батьком. Також під час розслідування правоохоронці встановили, що високопосадовець Бюро мав тісний контакт із народним депутатом від забороненої партії ОПЗЖ Федором Христенком, який втік з країни і співпрацює зі спецслужбами рф та впливає на діяльність НАБУ. Йому оголосили підозру у державній зраді.
Пізніше було повідомлено про затримання півробітника Центрального апарату НАБУ, який шпигував для фсб та працює в найелітнішому закритому підрозділі "Д-2".
За даними слідства, куратором працівника НАБУ був Дмитро Іванцов – заступник керівника охорони В. Януковича, який в лютому 2014 року допомагав президенту-втікачу перебратися до росії, а сам залишився в анексованому Криму, де його і завербувала фсб. Вказаний співробітник збирав та передавав для спецслужб ворога установчі дані українських правоохоронців та інших громадян.