21 листопада, Вольфсон коледж Оксфордського університету зібрав провідних науковців, арбітрів та юристів-практиків із ключових арбітражних юрисдикцій світу на IX Oxford Arbitration Day.
Ініціатива Національного антикорупційного бюро обмежувати право власності на підприємствах без рішення суду сама створює нові корупційні можливості.
Заслужений юрист України та адвокат Володимир Богатир вважає, що ініціатива Національного антикорупційного бюро обмежувати право власності на підприємствах без рішення суду сама створює нові корупційні можливості
Ініціатива НАБУ, що передбачає обмеження прав власності на підприємства за рішенням Директора НАБУ та без необхідності судового розгляду, суперечить не лише Конституції, а й Кримінальному процесуальному кодексу України, який послідовно забезпечує судовий контроль.
Вантажний рухомий склад залізничного транспорту становить критичну інфраструктурну компоненту національної економіки, визначаючи пропускну спроможність логістичних ланцюгів і обсяги торгівельних операцій. Аналіз динаміки змін парку вагонів у 2014-2024 роках вказує на значні диспропорції у його складі. Докладніше – в колонці Володимира Богатира.
Обвинувальний акт у кримінальному процесі не є ані вироком, ані доказом вини, його єдина функція – процесуально окреслити межі обвинувачення. За вимогами ст. 291 КПК України він має містити виклад фактичних обставин, які підтверджуються належними доказами, що є у матеріалах справи. Але у практиці органів досудового розслідування утвердилася тенденція сприймати сам факт складання обвинувального акта як підтвердження доведеності вини. Такий підхід трансформує акт із процесуального документа в інструмент формування громадської думки та створює ризик підміни презумпції невинуватості припущеннями обвинувачення.
Трансформація українського партійного поля демонструє не стільки еволюцію політичної конкуренції, скільки еволюцію самої функцій держави, від пасивного реєстратора, що лише легітимізував партії, до активної регулятора політичного простору.
Правозастосовна практика демонструє загрозливу тенденцію до ретроспективної криміналізації господарських відносин, які протягом тривалого часу вважалися легітимними та здійснювалися у повній відповідності до регуляторних норм. В рамках цієї тенденції, правомірна діяльність суб’єктів господарювання перекваліфіковується на «створення видимості законності», де суб’єктивна інтерпретація слідства підміняє собою об’єктивні критерії складу злочину.У ВС відновили закордонні відрядження, але чомусь приховують інформацію
Поїздки у справах за кордон — важлива і відповідальна місія для представника будь-якої організації. Особливо, коли йдеться про загальнодержавні інтереси. Їздять на ділові зустрічі, навчання та для обміну досвідом і представники Верховного Суду. І хоча сьогодні з цього роблять таємницю, нам удалося знайти деяку інформацію.
Як нещодавно з’ясувалося, у Верховному Суді працюють чиновники, які не дуже охочі до спілкування. Там готові ділитися публічною інформацією із громадськістю, але тільки у разі, коли вона не використовуватиметься для критики судової системи. І, очевидно, тема закордонних відряджень для них болюча. На їх переконання, вона може дискредитувати суддів.
Про своєрідне тлумачення законів «vice versa» у найвищому суді у системі судоустрою ми нещодавно вже писали. Відтак, додатково зупинятися на особливостях доступ до публічної інформації не будемо.
Утім, хоча нам не дали запитувану інформацію, ми частково знайшли її у відкритому доступі. Її розмістив на порталі «Судова влада» сам апарат ВС, як підсумки своєї роботи. Очевидно, тут вони питаннями репутації не переймалися.
З цих звітів можна дізнатися, що у 2019 році із робочими візитами за кордон виїжджали 86 суддів та 16 працівників апарату ВС. Для цього було оформлено 43 відрядження. Також можна переглянути (додаток 4 підсумків) таблицю із докладним описом усіх заходів, їх організаторів, датами відрядження, та кількістю суддів Великої палати, касаційних судів та працівників, що брали участь.
Найбільше протягом року було візитів до Страсбургу (7). З них переважно до Європейського суду з прав людини. Заходи організовували органи й проекти Ради Європи (проекти «Підтримка виконання Україною рішень ЄСПЛ», «Внутрішнє переміщення в Україні: розробка тривалих рішень», Генеральний директорат з прав людини та верховенства права РЄ, Департамент з питань виконання рішень ЄСПЛ).
По чотири заходи (робочі та навчальні візити) організували ОБСЄ та USAID, три відрядження були пов’язані із Канадським проектом підтримки судової реформи в Україні, по дві поїздки забезпечили Державний департамент США та проект «Twinning Верховний Суд: Посилення інституційної спроможності Верховного Суду у сфері захисту прав людини на національному рівні». Також чимало заходів судді ВС відвідали на запрошення вищих судів іноземних країн.
Усі заходи можна умовно поділити на робочі та офіційні візити, навчання (колоквіуми, семінари, навчальні візити) та обмін досвідом (форуми, конференції).
Очевидно через початок повномасштабної агресії, у буремному 2022 році кількість виїздів скоротилася удвічі. Було лише 25 закордонних відряджень на заходи, участь в яких взяли 42 судді та 10 працівників апарату. У відповідному звіті (див. стор. 42) також можна ознайомитися із темами та країнами. Щоправда, вже без деталізації стосовно організаторів заходів та суддів або працівників, які виступили учасниками.
А от аналогічний документ за 2023 рік дає ще менше інформації. Втім, і з нього можна зрозуміти, що міжнародні зв’язки повернулися на «довоєнний» рівень. Тут повідомляється про організацію 59 відряджень, в які поїхало 83 судді та 12 працівників. Але хто, куди й скільки їздив вже не зрозуміло. Такі часи.
Чи становить така інформація публічний інтерес? Очевидно, що так. Адже участь у публічних заходах високих суддів та посадовців характеризує зміст їхньої роботи. І хоча закордонні відрядження частіше за все фінансуються організаторами, тим не менш, витрачений на закордонні відрядження робочий час (як відомо досить не дешевий) оплачується з бюджету. Але чому у ВС приховують цю інформацію і громадськість може дізнатися про неї лише з «уламків», розкиданих на порталі судової влади, — залишається загадкою.