21 листопада, Вольфсон коледж Оксфордського університету зібрав провідних науковців, арбітрів та юристів-практиків із ключових арбітражних юрисдикцій світу на IX Oxford Arbitration Day.
Ініціатива Національного антикорупційного бюро обмежувати право власності на підприємствах без рішення суду сама створює нові корупційні можливості.
Заслужений юрист України та адвокат Володимир Богатир вважає, що ініціатива Національного антикорупційного бюро обмежувати право власності на підприємствах без рішення суду сама створює нові корупційні можливості
Ініціатива НАБУ, що передбачає обмеження прав власності на підприємства за рішенням Директора НАБУ та без необхідності судового розгляду, суперечить не лише Конституції, а й Кримінальному процесуальному кодексу України, який послідовно забезпечує судовий контроль.
Вантажний рухомий склад залізничного транспорту становить критичну інфраструктурну компоненту національної економіки, визначаючи пропускну спроможність логістичних ланцюгів і обсяги торгівельних операцій. Аналіз динаміки змін парку вагонів у 2014-2024 роках вказує на значні диспропорції у його складі. Докладніше – в колонці Володимира Богатира.
Обвинувальний акт у кримінальному процесі не є ані вироком, ані доказом вини, його єдина функція – процесуально окреслити межі обвинувачення. За вимогами ст. 291 КПК України він має містити виклад фактичних обставин, які підтверджуються належними доказами, що є у матеріалах справи. Але у практиці органів досудового розслідування утвердилася тенденція сприймати сам факт складання обвинувального акта як підтвердження доведеності вини. Такий підхід трансформує акт із процесуального документа в інструмент формування громадської думки та створює ризик підміни презумпції невинуватості припущеннями обвинувачення.
Трансформація українського партійного поля демонструє не стільки еволюцію політичної конкуренції, скільки еволюцію самої функцій держави, від пасивного реєстратора, що лише легітимізував партії, до активної регулятора політичного простору.
Правозастосовна практика демонструє загрозливу тенденцію до ретроспективної криміналізації господарських відносин, які протягом тривалого часу вважалися легітимними та здійснювалися у повній відповідності до регуляторних норм. В рамках цієї тенденції, правомірна діяльність суб’єктів господарювання перекваліфіковується на «створення видимості законності», де суб’єктивна інтерпретація слідства підміняє собою об’єктивні критерії складу злочину.Будь-яка допомога не безкоштовна. За останні два роки зовнішній борг України зріс на цифру у 12 нулів - 1,76 трлн. гривень.
На це звернув увагу адвокат, Заслужений юрист України Володимир Богатир, коментуючи дані про фактично здійснені державні зовнішні запозичення, надані Міністерством фінансів на його запит.
Листом від 01.04.2024 №19020-07/260-ЗПІ/261 Мінфін поінформував про надходження та використання коштів, отриманих від іноземних держав (офіційні позики), банків (комерційні позики) і міжнародних фінансових організацій за період з 2014 по кінець березня 2024 року. Дані щодо джерел походження запозичень поділені на загальний і спеціальний фонди.
Згідно з офіційними даними, зовнішній борг щороку збільшується. Найменше запозичали у 2016 році - лише 61,3 млрд. гривень, найбільше - у 2023-му - 1,15 трлн. грн. І це не набагато менше, ніж загальна сума за вісім років, що передували повномасштабному вторгненню (1,33 трлн.). Активна фаза війни збільшила середні річні запозичення більше ніж у п’ять разів!
Комерційні позики до загального фонду (Cargill Financial Services International, Inc., Credit Agricole Corporate and Investment
Bank, Deutsche Bank AG London та облігації зовнішньої державної позики) від початку війни у 2014 році складали в середньому суму 96,9 млрд грн щороку. Після лютого 2022 року вони зійшли нанівець.
А от позики від міжнародних фінансових організацій (Європейський Інвестиційний Банк, Європейський Союз, Міжнародна асоціація розвитку, Міжнародний банк реконструкції та розвитку), урядів країн світу та агентств (Італія, Канада, Нідерланди, Велика Британія, Франція та ін.) - навпаки суттєво зросли (докладніше - див. таблицю).
Якщо ж складати ТОП позикодавців, що допомагали і допомагають Україні під час повномасштабного вторгнення, то з урахуванням сукупних даних загального і спеціального бюджету до п’ятірки лідерів увійшли б:
1. Європейський Союз - 971,3 млрд. грн.
2. Міжнародний банк реконструкції та розвитку - 254,5 млрд. грн.
3. Міжнародний валютний фонд - 252,2 млрд. грн.
4. Уряд Канади - 124,7 млрд. грн.
5. Європейський Інвестиційний Банк - 48,1 млрд. грн.
«В приватних відносинах борги необхідно віддавати, а якщо сума надто велика – розпродавати майно. У міжнародних стосунках схеми складніші. Втім, основна ідея - та ж сама. Зрозуміло, не виключені реструктуризація чи списання частки боргів. Але їхня загальна сума дійсно вражає», - резюмував Володимир Богатир.