21 листопада, Вольфсон коледж Оксфордського університету зібрав провідних науковців, арбітрів та юристів-практиків із ключових арбітражних юрисдикцій світу на IX Oxford Arbitration Day.
Ініціатива Національного антикорупційного бюро обмежувати право власності на підприємствах без рішення суду сама створює нові корупційні можливості.
Заслужений юрист України та адвокат Володимир Богатир вважає, що ініціатива Національного антикорупційного бюро обмежувати право власності на підприємствах без рішення суду сама створює нові корупційні можливості
Ініціатива НАБУ, що передбачає обмеження прав власності на підприємства за рішенням Директора НАБУ та без необхідності судового розгляду, суперечить не лише Конституції, а й Кримінальному процесуальному кодексу України, який послідовно забезпечує судовий контроль.
Вантажний рухомий склад залізничного транспорту становить критичну інфраструктурну компоненту національної економіки, визначаючи пропускну спроможність логістичних ланцюгів і обсяги торгівельних операцій. Аналіз динаміки змін парку вагонів у 2014-2024 роках вказує на значні диспропорції у його складі. Докладніше – в колонці Володимира Богатира.
Обвинувальний акт у кримінальному процесі не є ані вироком, ані доказом вини, його єдина функція – процесуально окреслити межі обвинувачення. За вимогами ст. 291 КПК України він має містити виклад фактичних обставин, які підтверджуються належними доказами, що є у матеріалах справи. Але у практиці органів досудового розслідування утвердилася тенденція сприймати сам факт складання обвинувального акта як підтвердження доведеності вини. Такий підхід трансформує акт із процесуального документа в інструмент формування громадської думки та створює ризик підміни презумпції невинуватості припущеннями обвинувачення.
Трансформація українського партійного поля демонструє не стільки еволюцію політичної конкуренції, скільки еволюцію самої функцій держави, від пасивного реєстратора, що лише легітимізував партії, до активної регулятора політичного простору.
Правозастосовна практика демонструє загрозливу тенденцію до ретроспективної криміналізації господарських відносин, які протягом тривалого часу вважалися легітимними та здійснювалися у повній відповідності до регуляторних норм. В рамках цієї тенденції, правомірна діяльність суб’єктів господарювання перекваліфіковується на «створення видимості законності», де суб’єктивна інтерпретація слідства підміняє собою об’єктивні критерії складу злочину.Заслужений юрист України, адвокат Володимир Богатир заявив, що парламент впроваджує законодавство, яке віддаляє євроінтеграцію.
Про це йдеться у статті адвоката на сайті "Закон і бізнес", яка присвячена аналізу реалізації конституційно закріпленого курсу держави на набуття повноправного членства України в Європейському Союзі.
Контроверсійним прикладом між задекларованим курсом та якістю законотворчості наводяться положення і практика застосування ухваленого цьогоріч закону 3111-IX щодо вдосконалення процедури виведення з ринку банку в умовах воєнного стану суперечать європейським нормам і можуть стати черговою перешкодою на шляху євроінтеграції України.
Правник нагадує, що ще під час ухвалення цього закону на невідповідності вказували як у Головному науково-експертному управлінні Апарату Верховної Ради, так і в Головному юридичному управлінні парламенту.
Зокрема, йшлося про положення, згідно з якими Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не повинен відшкодовувати кошти, розміщені на вклад у банку особою, до якої застосовано санкції. Також парламентські юристи нарікали на запропоновані норми щодо обов'язкового виведення з ринку системно важливого банку в разі потрапляння у санкційні списки його власників.
У такому випадку особам, що зазнали шкоди або збитків, надавалося право на їх відшкодування виключно за рахунок коштів держав-агресорів. Але запропонувати дієвий механізм парламентарі так і не змогли й заклали лише декларативні норми, що потенційно загрожує інтересам вкладників.
Юристи Верховною Ради чітко вказували, що подібний підхід суперечать статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також статті 5 директиви 2014/49/ЄС Європейського парламенту та Європейської Ради від 16.04.2014 й чисельній практиці ЄСПЛ.
Богатир зазначає, що фактична відсутність правової політики в державі при вилученні майна та ігнорування парламентом рекомендацій юристів щодо необхідності визначення порядку компетенції іноземним, особливо європейським інвесторам — призведе до катастрофічних наслідків у вигляді інвестиційних позовів до України.
Він звертає увагу, що органи виконавчої влади, зокрема ФГВФО, Міністерство фінансів і Національний банк підтримали цей законопроєкт попри те, що він суперечив європейським нормам.
"Тож за суцільної підтримки виконавчої влади народні депутати дозволили собі проігнорувати принципові зауваження щодо проблем з acquis ЄС від своїх науковців і юристів та з другої спроби ухвалили закон", - зазначає кандидат юридичних наук.
НБУ ухвалив рішення про виведення з ринку «СЕНС БАНКу», а ФГВФО - ввела тимчасову адміністрацію.
З правової точки зору ситуація навколо цього банку, на думку адвоката, має колізійний характер, оскільки на момент фактичної експропріації, з одного боку, акції банку перебували під судовим арештом, а з іншого – належали підсанкційному акціонеру, що виглядає як відчуження підсанкційного майна. З іншого боку питання створення, існування й повноважень ФГВФО на даний час є предметом розгляду двох справ в Конституційному Суді України.
Наведений приклад вказує на те, що чинний склад Верховної Ради України під час ухвалення законів свідомо ігнорує Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику ЄСПЛ, що підтримується Кабміном та органами виконавчої влади - підкреслює правознавець та звертає увагу, що за системний характер подібних порушень поки ніхто не несе політичної відповідальності.