Станом на початок навчального року у 1991 році в Україні, яка щойно здобула незалежність, офіційно було 21,9 тисячі шкіл. У цих закладах навчалося 7,102 млн учнів. З того часу залишилося усього 58% закладів середньої освіти.
Про це написав юрист Володимир Богатир у статті для "Українських новин". Дані Державної служби статистики свідчать, що 2023-2024 навчального року в Україні функціонувало 12,7 тисяч шкіл, у яких навчалосяя 3,906 млн учнів та працювало 390 тисяч учителів.
За словами юриста, так відбувається через зниження народжуваності та скорочення населення. Він наголосив, що стаття 53 Конституції гарантує кожному право на освіту і повна загальна середня освіта в Україні є обов’язковою, її доступніть та безоплатність забезпечує держава. Однак не у всіх містах ці гарантії працюють.

"Вирішити негаразди сільської освіти наразі не вийшло. Єдиним ефективним способом залишається ліквідація шкіл разом з їхніми проблемами. Втім, зі скороченням населення в країні, зниженням народжуваності, зникає також і потреба в освітніх послугах", – додав Богатир.
Крім того, в Україні в останні роки збільшилася кількість ліквідованих шкіл. За даними Інституту освітньої аналітики Міністерства освіти і науки протягом 2020/21 навчального року в Україні було ліквідовано 249 шкіл, а запущено лише 9.
Показовим також є те, що кількість шкіл державної та комунальної власності по Україні протягом минулого навчального року скоротилась на 1338 (10,6%). Натомість кількість приватних закладів загальної середньої освіти збільшилась на 48.

Cтатистика та тенденції виконання запитів про видачу осіб
Євроінтеграція вимірюється не заявами, а здатністю держави працювати за стандартами належного врядування. Оцінювання SIGMA, яке Єврокомісія використовує у переговорному процесі, фіксує ці здатності у цифрах. Нещодавній аудит, проведений Рахунковою палатою, виявив недоліки, які можуть стати переговорними ризиками.
Інституційне моделювання повоєнного транзиту влади є важливим елементом внутрішньополітичного процесу підготовки до виборів.
У сучасному праві діє презумпція дійсності арбітражного рішення. Це так званий «золотий стандарт», закріплений Нью-Йоркською конвенцією 1958 року, який полягає в тому, визнання та виконання арбітражних рішень є правилом, а відмова – винятком.