Звітність Антимонопольного комітету демонструє активну роботу: справи розглядаються, порушення фіксуються, штрафи накладаються. Однак Рахункова палата виявила глибокий розрив між ухваленням рішень та їх виконанням. Причини цього розриву змушують переглянути межі відповідальності регулятора.
Кримінальне законодавство враховує мету, мотив і спосіб учинення правопорушення, розмір завданої шкоди, кількість співучасників та інші характеристики протиправної поведінки. Водночас мова, якою формується, виражається та реалізується кримінально протиправний умисел, самостійного правового значення не має. Такий підхід видається непослідовним на тлі сформованої практики мовного контролю.
В Україні система публічних закупівель стала формальною оболонкою: держава не бачить повного обсягу витрат, а переважна більшість процедур, які називають конкурентними, не є такими по суті. При цьому офіційна статистика радше маскує наявні проблеми, ніж дає основу для їх усунення, що є прямим викликом євроінтеграції.
Наприкінці 2026 року міжнародну правничу спільноту очікує подія, значення якої важко переоцінити. Вперше за багато років орган, який є єдиним механізмом правового захисту особи від зловживань каналами Інтерполу, оновлюватиметься одночасно й у повному складі.Агентство з розшуку та менеджменту активів (АРМА) відіграє ключову роль у процесі управління активами, на які накладено арешт у межах кримінальних проваджень. Головне завдання агентства – не лише зберегти ці активи, але й за можливості збільшити їх економічну вартість. Однак рішення про передачу активів в управління ухвалює не АРМА, а суд. Виникає питання: чи завжди ця передача є виправданою з точки зору інтересів суспільства?
Конституційні гарантії та міжнародні стандарти права на власність
Конституція України гарантує кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Жодна особа не може бути позбавлена цього права, окрім випадків, передбачених законом, коли це необхідно для захисту суспільних інтересів.
Ці принципи відображені також у міжнародних актах. Стаття 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод гарантує, що будь-яке втручання в право власності має бути законним і переслідувати легітимну мету, зокрема, служити суспільним інтересам. Це втручання повинно здійснюватися на умовах, передбачених законом, і забезпечувати справедливий баланс між захистом інтересів суспільства і правами власника.
Тобто, якщо держава обмежує право власності шляхом передачі активів в управління АРМА, вона зобов'язана довести, що це втручання необхідне для досягнення легітимної мети і є пропорційним.
Критерії правомірності передачі активів
Суди зобов’язані перевіряти, чи є передача активів до АРМА виправданою і пропорційною. Іншими словами, суд має впевнитись, що передача активів не завдає надмірної шкоди власнику і водночас відповідає суспільним інтересам. Зазвичай, активи передаються в управління, коли існує ризик їх приховування, пошкодження або іншої шкоди. Ухвалюючи відповідне рішення, суд має впевнитись в тому, що дійсно існують такі ризики, оцінити як з активом поводиться власник, чи були спроби такий актив реалізувати або додатково обтяжити зобов’язаннями, перетворити, знищити тощо. Якщо ж власник навіть після накладення арешту продовжує актив належно утримувати, розвивати і сплачувати від отриманих доходів податки, то і передання його в управління в АРМА є передчасним та неправомірним.
Передача активів є особливо актуальною, коли вони можуть втратити свою вартість через неналежне управління. У таких випадках АРМА повинна забезпечити ефективне управління для збереження і навіть примноження вартості активів.
Чи завжди ефективне управління АРМА?
На жаль, практика показує, що не завжди управління активами АРМА призводить до позитивних результатів. Один із прикладів – ситуація з теплоелектроцентралями (ТЕЦ) на Львівщині. Після того, як ці підприємства були передані в управління АРМА, вони стали збитковими. Хоча раніше вони забезпечували населення теплом та робочими місцями, після арешту та передачі в управління агентства ТЕЦ зазнали фінансових труднощів і почали потребувати дотацій з державного бюджету, і що дуже болюче для суспільства – це припинення управителем теплопостачання в період опалювального сезону .
Альтернатива управлінню АРМА
Не завжди передача активів до АРМА є єдиним правильним рішенням. У випадках, коли власник активів або призначений ним управитель може довести свою здатність ефективно управляти активами, суд може обмежитися лише арештом без передачі до АРМА. Це дозволить уникнути втрат вартості активів і зберегти їх економічну ефективність.
Таким чином, баланс між захистом прав власника і суспільними інтересами може бути досягнутий за допомогою менш інвазивних заходів, таких як заборона на відчуження активів без їх передачі в управління АРМА.
Висновок
Передача активів в управління АРМА є важливим інструментом захисту суспільних інтересів. Однак цей механізм повинен застосовуватись із врахуванням інтересів власників активів і лише тоді, коли існує реальна загроза їх втрати або пошкодження. Відповідно до статті 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини, будь-яке втручання в право власності має бути законним, переслідувати легітимну мету і бути пропорційним. Ефективність управління активами залежить не лише від АРМА, а й від судових рішень, які мають забезпечувати справедливий баланс між суспільними та приватними інтересами.