Звітність Антимонопольного комітету демонструє активну роботу: справи розглядаються, порушення фіксуються, штрафи накладаються. Однак Рахункова палата виявила глибокий розрив між ухваленням рішень та їх виконанням. Причини цього розриву змушують переглянути межі відповідальності регулятора.
Кримінальне законодавство враховує мету, мотив і спосіб учинення правопорушення, розмір завданої шкоди, кількість співучасників та інші характеристики протиправної поведінки. Водночас мова, якою формується, виражається та реалізується кримінально протиправний умисел, самостійного правового значення не має. Такий підхід видається непослідовним на тлі сформованої практики мовного контролю.
В Україні система публічних закупівель стала формальною оболонкою: держава не бачить повного обсягу витрат, а переважна більшість процедур, які називають конкурентними, не є такими по суті. При цьому офіційна статистика радше маскує наявні проблеми, ніж дає основу для їх усунення, що є прямим викликом євроінтеграції.
Наприкінці 2026 року міжнародну правничу спільноту очікує подія, значення якої важко переоцінити. Вперше за багато років орган, який є єдиним механізмом правового захисту особи від зловживань каналами Інтерполу, оновлюватиметься одночасно й у повному складі.Із повномасштабним вторгненням рф на територію України багатьом установам і організаціям довелося відкоригувати свою роботу. Не став винятком і Інтерпол, через який правоохоронні органи окремих країн борються із транснаціональними злочинами.
“Так, у 2023 році за безпосередньої участі НЦБ Інтерполу було здійснено екстрадицію в Україну 25 осіб. Понад усе – з Польщі (19). По одному українцю видали також видали Швеція, Грузія, Бельгія, Литва, Казахстан та Словакія. У свою чергу Україна екстрадувала на територію інших держав 34 особи, в тому числі до Чехії (10), Молдови (8), Азербайджану (5), Казахстану (3), Польші та Німеччини (по 2), Словаччини, Ізраїлю, Румунії та Литви (по 1).
В цьому аспекті можна говорити, що показники змінилися за рахунок припинення видворення з РФ та до РФ. Адже у 2021 році було екстрадовано в Україну 45 громадян. В тому числі 22 з Росії. Іноземним державам було видано 78 осіб (16 – до Росії)”, - розповідає адвокат, заслужений юрист України Володимир Богатир.
Загалом у четвірку країн ЄС, які набільш активно співпрацювали с Україною увійшли:Німеччина, Чехія, Польща та Молдова.
“В цей же період українські адвокати успішно оскаржували розшукові запити РФ щодо політиків та бізнесменів, які виїхали до ЄС, так і щодо громадян України у зв’язку з політичними мотивами та поглядами.
Також необхідно зазначити, що на процес екстрадиції з країн ЄС до України під час дії режиму воєнного стану суттєво вплинула Директива ЄС про введення тимчасового захисту та її продовження, що забезпечує колективний захист переміщених осіб, а також поширює на таких осіб гарантії передбачені як Директивою ЄС Про статус біженців 2004 року, так і Конвенцією ООН Про статус біженців 1951 року”, - повідомив Володимир Богатир.
За його словами, при розгляді європейськими судами питання про екстрадицію в Україну прямо впливають також і заяви України про відступлення від виконання гарантій та зобов’язань передбачених як Міжнародним пактом про громадянські і політичні права, так і Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Ці відступлення виникли внаслідок дії режиму воєнного стану і змін внесений Кримінального процесуального кодексу України.
“Інтенсивність взаємодії іноземних країн з Україною впала, хоча ключові напрями залишилися майже тими самими. Досить суттєво (у 6,8 раза) впала кількість осіб виявлених та затриманих на території України, які розшукувались правоохоронними органами іноземних держав з метою арешту та екстрадиції. Це можна пояснити як ускладненням роботи через воєнні дії, так і зменшенням території, підконтрольної українській владі”, - підсумував Володимир Богатир.