Звітність Антимонопольного комітету демонструє активну роботу: справи розглядаються, порушення фіксуються, штрафи накладаються. Однак Рахункова палата виявила глибокий розрив між ухваленням рішень та їх виконанням. Причини цього розриву змушують переглянути межі відповідальності регулятора.
Кримінальне законодавство враховує мету, мотив і спосіб учинення правопорушення, розмір завданої шкоди, кількість співучасників та інші характеристики протиправної поведінки. Водночас мова, якою формується, виражається та реалізується кримінально протиправний умисел, самостійного правового значення не має. Такий підхід видається непослідовним на тлі сформованої практики мовного контролю.
В Україні система публічних закупівель стала формальною оболонкою: держава не бачить повного обсягу витрат, а переважна більшість процедур, які називають конкурентними, не є такими по суті. При цьому офіційна статистика радше маскує наявні проблеми, ніж дає основу для їх усунення, що є прямим викликом євроінтеграції.
Наприкінці 2026 року міжнародну правничу спільноту очікує подія, значення якої важко переоцінити. Вперше за багато років орган, який є єдиним механізмом правового захисту особи від зловживань каналами Інтерполу, оновлюватиметься одночасно й у повному складі.Як змінилися правила і динаміка указів Президента
Процедура прийняття до громадянства України завжди була формалізованою і доволі суворою. Повномасштабний збройний конфлікт актуалізував питання про належний баланс між дотриманням загальних законодавчих вимог до набуття громадянства та забезпеченням доступу до цієї процедури для іноземців та осіб без громадянства, які захищають Україну або пов'язали з нею своє життя. Саме в цій точці перетнулися дві лінії — зміни в законодавстві та різка зміна динаміки президентських указів про прийняття до громадянства.
Іноземець або особа без громадянства можуть бути за їх заявою прийняті до громадянства України. Рішення приймає Президент шляхом видання відповідних указів.
Загальні умови та порядок набуття громадянства України регламентуються законом «Про громадянство України» від 18.01.2001 №2235-III. Процедура визначається Порядком провадження за заявами та поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженим указом Президента від 27.03.2001 №215.
За загальним правилом ст.9 закону, аби стати громадянином України, необхідно засвідчити у заяві визнання і готовність дотримуватися Конституції та законів України, знати основи Конституції, історії нашої країни, мову, а також скласти відповідні іспити. Також необхідно подати декларацію про відсутність громадянства (для апатридів), зобов’язання припинити іноземне громадянство чи декларацію про відмову, безперервно проживати на законних підставах на території України протягом останніх 5 років, мати дозвіл на імміграцію та джерела існування.
Водночас для певних категорій осіб і обставин існують спрощені умови. Так, наприклад, до дітей деякі вимоги взагалі не застосовуються, якщо один із батьків або законний представник має посвідку на постійне проживання, біженцям і особам, яким надано притулок, не потрібно підтверджувати законні джерела існування тощо.
За офіційними даними Державної міграційної служби, у 2014—2019 роках до громадянства України щороку приймали від 812 до 1339 іноземців та осіб без громадянства. Саме ДМС здійснює облік осіб, які набули громадянство.
Слід зазначити, що наведена далі статистика стосується не всіх випадків набуття громадянства України, а лише прийняття до громадянства за заявами іноземців та осіб без громадянства відповідно до указів Президента. Закон передбачає також інші підстави, зокрема за народженням, за територіальним походженням, у зв’язку з громадянством батьків, внаслідок усиновлення тощо.
Вже з 2020 року цей показник різко скоротився: 267 осіб — у 2020 році й лише 40 — у 2021-му. В 2022 році відбулося коротке зростання до 219 осіб, але вже у 2023-му процедура фактично припинилася — громадянство отримала лише одна особа. У 2024 році показник дещо піднявся до 60, а у 2025-му відбулося різке відновлення: громадянство України указами Президента набули 892 іноземці та особи без громадянства.
У структурі рішень 2025 року найбільшу групу становили особи без громадянства — 102. Серед громадян окремих держав найчисельнішими були вихідці з Вірменії (98), російської федерації (96) і Сирії (78), далі — Азербайджану (48), Іраку та Узбекистану (по 46), Молдови (39), Афганістану (37), Білорусі та Ірану (по 29), Грузії та Йорданії (по 27), Лівану (24), Туреччини та Туркменістану (по 17) — та навіть Єгипту (13) і Нігерії (12).
Наведена динаміка є результатом сукупної дії як внутрішньополітичних чинників, так і законодавчих змін, запроваджених у відповідь на виклики воєнного часу.
Так, наприклад, 24.11.2024 набрав чинності закон «Про внесення змін до деяких законів України щодо правового статусу іноземців та осіб без громадянства, які беруть участь у захисті територіальної цілісності та недоторканності України» №3897-IX. Його ініціював Уряд, аби створити механізм спрощеного набуття громадянства тими, хто захищав Україну, а також членами їхніх сімей.
Серед причин необхідності змін називалися дві проблеми: частина таких осіб не могла звернутися до держави своєї громадянської належності для оформлення нового паспорта, а частина не охоплювалася чинним регулюванням, бо брала участь у захисті України без контракту про проходження військової служби.
Спрощення, зокрема, стосувалися осіб, які під час воєнного стану не менше шести місяців безпосередньо в районах бойових дій надавали стрілецьку, тактичну, радіотехнічну, вибухотехнічну, медичну та іншу допомогу підрозділам ЗСУ, Нацгвардії, у тому числі підрозділам територіальної оборони й добровольчим формуванням територіальних громад, та разом із ними брали участь у виконанні бойових або службових завдань.
Закон № 3897-IX запровадив менш суворі вимоги щодо документів про попереднє громадянство, строку проживання, отримання дозволу на імміграцію. Також цей закон спростив процедуру для членів сімей загиблих іноземців-військовослужбовців.
Крім того, закон №3897-IX відтермінував виконання певних вимог. Зокрема, для осіб, які проходять військову службу за контрактом у ЗСУ, Держспецтрансслужбі або Нацгвардії, було передбачено можливість виконання обов'язку щодо складання іспитів з основ Конституції, історії України та на рівень володіння державною мовою протягом двох років з дня припинення чи скасування воєнного стану.