Звітність Антимонопольного комітету демонструє активну роботу: справи розглядаються, порушення фіксуються, штрафи накладаються. Однак Рахункова палата виявила глибокий розрив між ухваленням рішень та їх виконанням. Причини цього розриву змушують переглянути межі відповідальності регулятора.
Кримінальне законодавство враховує мету, мотив і спосіб учинення правопорушення, розмір завданої шкоди, кількість співучасників та інші характеристики протиправної поведінки. Водночас мова, якою формується, виражається та реалізується кримінально протиправний умисел, самостійного правового значення не має. Такий підхід видається непослідовним на тлі сформованої практики мовного контролю.
В Україні система публічних закупівель стала формальною оболонкою: держава не бачить повного обсягу витрат, а переважна більшість процедур, які називають конкурентними, не є такими по суті. При цьому офіційна статистика радше маскує наявні проблеми, ніж дає основу для їх усунення, що є прямим викликом євроінтеграції.
Наприкінці 2026 року міжнародну правничу спільноту очікує подія, значення якої важко переоцінити. Вперше за багато років орган, який є єдиним механізмом правового захисту особи від зловживань каналами Інтерполу, оновлюватиметься одночасно й у повному складі.Дискусії про якість пенітенціарної системи України зазвичай коливаються між емоціями та стереотипами: одні говорять про умови утримання, інші — про справедливість покарання за вчинене. Водночас офіційні дані Міністерства юстиції та Пенсійного фонду дають змогу подивитися на тему під іншим кутом — у цифрах і без зайвої риторики — та порахувати ціну несвободи в буквальному сенсі.
Стаття 50 Кримінального кодексу визначає покарання як захід примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду і полягає в обмеженні прав і свобод засудженого. Його мета — не лише кара, а й виправлення засуджених та запобігання новим кримінальним правопорушенням. Водночас покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Тож кримінально-виконавче законодавство прямо формулює завдання створення умов для виправлення і ресоціалізації та запобігання тортурам і нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню із засудженими (ст. 1 Кримінально-виконавчого кодексу). А серед основних прав засуджених окремо закріплено право на гуманне ставлення і повагу людської гідності. Засуджені не повинні підлягати жорстокому, нелюдському або такому, що принижує їх гідність, поводженню (ст. 8 КВК).
На забезпечення виконання цих гарантій та обов’язків держава витрачає чималі кошти. У відповідь на наш запит Мін’юст розкрив розмір витрат на утримання одного ув’язненого, а також загальну чисельність засуджених, осіб, узятих під варту, та військовополонених.
Так, зважаючи на обсяг касових видатків загального фонду державного бюджету за бюджетною програмою КПКВК 3601020 «Виконання покарань установами і органами Державної кримінально-виконавчої служби України», середньомісячна вартість утримання однієї особи у 2025 році становила 20 373 грн. При цьому слід розуміти, що у такому розрахунку йдеться не лише про їжу і «проживання». Це сукупний кошторис функціонування системи, який включає оплату праці та соціальний захист персоналу, забезпечення оперативно-службової діяльності, матеріально-технічне забезпечення, комунальні послуги й енергоносії, продукти харчування, медикаменти тощо.
Ця цифра набуває особливого значення, коли її порівняти з виконанням державою зобов’язань перед іншою категорією людей. Конституція гарантує громадянам право на соціальний захист, зокрема у старості, і прямо встановлює вимогу до пенсій та інших соціальних виплат, які є основним джерелом існування: вони мають забезпечувати рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (ст. 46 Конституції України).
Пенсійний фонд час від часу публікує дані про розміри пенсійних виплат в Україні станом на конкретну дату (див., напр., дані від 01.10.2025). Якщо взяти середнє арифметичне від оприлюднених значень, ми отримаємо середню пенсію українця у розмірі 6 244 грн.
Наведені розрахунки вказують, що для значної частини людей реальна «типова» виплата нижча за середню. Оскільки дані суттєво різняться залежно від регіонів та професії. Більшість (56%) пенсіонерів отримують менш ніж 5 000 грн, а на середній показник суттєво впливають «привілейовані» категорії. Найпоказовіший приклад привілейованих категорій — довічне грошове утримання суддів у відставці, яке може вимірюватися сотнями тисяч гривень на місяць.
Однак у наших розрахунках будемо орієнтуватися на умовний середній показник. Далі арифметика проста: 20 373 грн на утримання особи в тюрмі проти 6 244 грн середньої пенсії дає різницю близько у 3,3 рази – такий коефіцієнт ставлення до людей, яких держава вважає злочинцями, і добропорядними громадянами.
Варто зазначити, що пенсії фінансуються через систему, до якої людина протягом життя робила внесок як застрахована особа. А утримання осіб у місцях несвободи оплачується з публічних коштів – тих видатків держави, які в кінцевому підсумку формуються податками.
Такий нюанс відкриває ще один додатковий аспект оцінки. За даними Міністерства юстиції, станом на початок року в установах несвободи утримувалося 34 925 осіб.
Помножимо їх на вартість 20 373 грн і отримаємо 711,5 млн грн на місяць, або близько 8,54 млрд грн на рік. Оскільки кількість ув’язнених зменшується (відомо, що на початок 2024 року їх було на 26% більше), реальні витрати на утримання осіб, позбавлених волі, є більшими.
Далі беремо кількість працюючих громадян з узагальнених даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування. За критерієм нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) таких у жовтні 2025 року було 9,74 млн осіб.
Тепер ділимо 8,54 млрд грн на 9,74 млн осіб — і отримуємо близько 877 грн на рік. У місячному вимірі це приблизно 73 грн. Саме стільки припадає на одного працюючого громадянина на утримання тих, хто має проблеми із законом.
Наведений перерахунок є умовним, оскільки витрати, утриманці й особи із зарплатними нарахуваннями не збігаються ідеально за часовою базою. Втім, він дає розуміння масштабу. Утримання однієї особи в місці несвободи обходиться бюджету приблизно у 3,3 рази дорожче, ніж середня пенсійна виплата в Україні.
А витрати кожного працюючого українця у розмірі 877 грн роблять абстрактну систему виконання покарань відчутною для кожного. І саме в такому форматі про неї варто говорити. Адже будь-яка державна функція має ціну, яку хтось оплачує.