Необдуманные заявления некоторых государственных регуляторов выливаются для страны в новые иски и неизбежно ведут к потере инвестиционной привлекательности. В прокуратуре вместо реформ просто меняют вывески и занимаются преследованием оппонентов, а в ГБР вообще придумали способ манипуляции с подсудностью дел. О том, есть ли выход из этого юридического хаоса, а также о том, реально ли найти за рубежом чужие активы, в эксклюзивном интервью «ЗиБ» рассказал международный адвокат, заслуженный юрист Украины Владимир БОГАТЫРЬ.

«Саме значення офісу і необхідності перебування в ньому змінились»

— Останніми роками до України їдуть іноземні фахівці, аби долучитися до наших справ у різних сферах. Проте українські адвокати не часто працюють за кордоном. Ви практикуєте саме як міжнародний адвокат. Чому обрали цю нішу та в чому полягає ваша діяльність?

— Фактично з 2015 року моя адвокатська діяльність та практика поступово набули міжнародного характеру. Під час бізнес-подорожей вдалося не тільки розширити коло партнерів і контактів з іноземними юристами, а й знайти цікаві сфери професійної реалізації, такі як розшук активів, міжнародні судові спори, оскарження розшуку за каналами Інтерполу, екстрадиційні процеси. Для реалізації професійних прав я зареєструвався як іноземний адвокат у Польщі та Російській Федерації. Саме в цих країнах найбільше представлені український бізнес та персонал різного

рівня, що дає можливість конкурувати та кооперуватися з місцевими юристами.

У 2018 році був навіть цікавий досвід представлення уряду Польщі в угоді з одним з українських екс-олігархів. Це доволі нетипова ситуація, оскільки, як правило, іноземних спеціалістів «імпортують» до України як експертів. Це була найбільша корпоративна угода 2018 року в Польщі.

У мене з’явився цікавий як юридичний, так і побутовий досвід проживання та роботи в правових реаліях Великої Британії, Кіпру, Польщі, участі в судових процесах Швейцарії, Ліхтенштейну.
 

— Чи вплинула пандемія на ваш бізнес і ваші плани на рік наступний?

— Певною мірою так. Наприклад, найближчим часом мені було б цікаво сконцентруватися на отриманні доступу до нових технологій та їх правозастосуванні. Насамперед це цифрові підписи для подання документів до суду різних країн. Це і афідевіти, і юридичні висновки щодо українського права, звернення до судових та правоохоронних органів тощо.

До речі, серед лідерів цифрового ринку ЄС сьогодні можна виділити такі країни, як Естонія, Німеччина та Люксембург. У країнах ЄС існує регламент eIDAS Regulation EU №910/2014, а європейські електронні підписи є узгодженими та стандартизованими, однак на практиці до останнього часу мало застосовувались в окремих країнах. Нині Україна теж долучилася до європейської програми EU4Digital для участі в пілотних проектах запровадження транскордонного електронного підпису.
 

— Тобто диджиталізація відкриває й нові можливості, зокрема, для юристів?

— Суди відходять від фізичної присутності в засіданнях, такі ж тенденції спостерігаються в корпоративному секторі. Адже сьогодні ви можете проводити збори учасників у ZOOM чи Skype, офіс може бути в одній країні, а жити можна в іншій. Саме значення офісу і необхідності перебування в ньому змінилось.
 

— Одним із напрямів вашої діяльності є повернення активів. У чому тут полягає робота адвоката?

— Власне, є кілька механізмів повернення активів. Спочатку це різного роду заходи забезпечення позову без повідомлення відповідача. Наприклад, це може бути як зміна керівництва іноземної компанії та введення тимчасового керівника, так і арешт рахунків чи інших активів, зобов’язання розкрити структуру власності тощо.

Найбільш кропітким та цікавим є процес, який передує цьому, — розшук активів. І тут фантазія і майстерність юристів та інших спеціалістів можуть розкриватись у повній мірі.

Серед таких інструментів — реєстри компаній, судові реєстри, реєстри власників та руху авіа- та морських суден. Також завдяки спеціальному програмному забезпеченню можна з’ясувати, в яких банках відповідач має рахунки, що допоможе накласти на них арешт до закінчення судового розгляду та убезпечить від нестягнення присуджених виплат.

Також завжди залишається актуальним питання розблокування арештованих з тих чи інших причин рахунків клієнтів українського походження. За останні 5 років мені неодноразово доводилося зустрічати українських колег, які займались цією проблематикою в різних юрисдикціях.

Не зупиняючись детально на процесі судового розгляду, зазначу, що такі процеси є доволі тривалими. Наприклад, у країнах англійського права вони тривають, як правило, 3—5 років. Звісно, багато залежить від сторін та їхньої можливості досягти мирової угоди, що і є логічним завершенням цих процесів.

«Необережні заяви НКЦПФР уже є предметом розгляду в суді іноземної юрисдикції»
 

— З якими юрисдикціями ви найчастіше працюєте?

— Ми маємо позитивний досвід співпраці з власниками українських та російських банків і міжнародних

https://zib.com.ua/